Вчителька із села Зелена Липа на Хотин­щині Оксана Пелепецька ледь не загинула, випадково травмувавшись ножем. Врятували її водій маршрутки та пасажири, які зупинили артеріальну кровотечу до приїзду "швидкої".

Пані Оксана написала листа до редакції "МБ", щоб подякувати водію й пасажирам маршрутки №22, які 18 серпня цього року врятували їй життя. Розповіла, що не встигла подякувати, коли її заносили до машини "швидкої".

Водій просив пасажирів не панікувати

– 18 серпня ми з донькою Каріною поїхали на Калинівський ринок по шкільне приладдя, – розповіла пані Оксана. – На виході з ринку я придбала маленький кухонний ножик і поклала до шкіряної сумочки. Сіли в автобус №22. Проїхали 10 метрів і я побачила море крові, яка била фонтаном із ноги. Ніж перерізав сумку й поранив ногу (перерізав артерію). Люди кричать: "Кров, кров!", а я ж навіть не відчувала, що поранилася. Пасажири й водій не розгубилися. Викликали "швидку". Хлопець, який мабуть навчається в медуніверситеті, пальцями притиснув артерію. Водій приніс і наклав джгут. Він казав, що все буде добре. Пасажирів заспокоював, щоб не панікували.

Звичайно, я налякалася. Думала вже, що вмираю, бо весь автобус був у крові. Пасажири також перелякалися. Одним погано стало... Допомагали всі. Підбадьорювали, давали воду... Великим дивом життя мені врятували. "Швидка" приїхала, й мене повезли до лікарні.
Допомогли також лікарі обласної лікарні (О. А. Бойко, завідувач Д. Б. Домбровський). Вдячна всьому медперсоналу відділення судинної хірургії. Це дуже організована, класна команда.

Лікарі сказали мені, що я народилася в сорочці. Врятувало те, що мені допомогли усі, миттєво зреагували. Інакше був би летальний випадок…
Мені 41 рік. Маю дев’ятирічну доньку й 19-річного сина. Вдячна усім рятівникам. Хочу побажати вам усім здоров’я, нехай Бог вас охороняє.
Розумію, що Бог подарував мені життя. Лікар сказав: "Ходіть більше до церкви". Це навернуло мене до Бога ще більше…

"Геройства не бачу"

Кореспондент "МБ" розшукала водія, який разом із хлопцем протягом 20 хвилин тримав джгут, доки не приїхала "швидка".
Це водій підприємства "Автотранс-2010" Богдан Кожуленко. На міських маршрутах їздить чотири роки. Одразу попередив, що геройства у своєму вчинку не бачить, що на його місці так вчинив би кожен.

– Необережність була в тому, що жінка придбаний ніж поклала в сумочку. А слід було загорнути. Першою помітила донька: "Мамо, у тебе кров". Жінка крикнула. Я одразу зупинився, відчинив двері, пасажири вийшли, – пригадує події того дня пан Богдан. – А навколо жінки – уже калюжа крові діаметром півметра. Вона навіть не відчула. Не могли зрозуміти, що трапилося. Аж коли сумку відкрили – побачили, що кінчик ножа прорізав сумочку і поранив її. Потрапив саме в артерію.

Пасажирка поводилася мужньо. Інша би свідомість втратила. Вона сама собі допомогла також тим, що трималася так.
Викликали "швидку". Їхала вона протягом 20 хвилин від нашого першого дзвінка.

Хлопець-пасажир перетиснув артерію рукою. Я – до аптечки, взяв джгут. Удвох ми джгут і тримали всі 20 хвилин. Зав’язати не могли – рана була так розташована, що це було неможливо.

Пан Богдан розповів, що використав з 10 відер води, щоб відмити салон. Усе було в крові. З подивом також згадав, що кілька жіночок-пасажирок з автобуса не вийшли.

– Який це геройський вчинок? Надавати першу допомогу вміють всі водії. Коли приймають на роботу водіїв у нашій фірмі – усього навчають, – каже він.

Не вбачає пан Богдан і чогось особливого в тому, що не розгубився: "Я 27 років прослужив в армії... Коли був дальнобійником, був свідком аварій. Доводилося допомагати постраждалим. І витягати з машини, яка горіла…" 
Юлія Боднарюк