Авто | Нерухомість | Робота
RSS logo rss  |  Вхід: Вхід в Молодий Буковинець Вхід через ВКонтакте
Головна | Приватні оголошення |Приватні оголошення Тури з Чернівців | Послуги | Досьє | Досьє - відомі люди Чернівців Афіша | Пропозиція тижня | Юрист-онлайн | Журнал "Давай Одружимось!" |
  Новини: Чернівців | України | Світу | » Політика | » Економіка | » Культура | » Спорт | » Здоров'я | » Кримінал | » Життя | » Фото | » Відео | » Новини читачів |
Відомі буковинці згадують про те, яким був Великдень у їхньому дитинстві

Спогад про Великдень – це гучний дзвін біля стареньких церков, аромат домашньої випічки, нічне освячення кошиків, дружня родина за святковим

Оксана САВЧУК, Заслужена артистка України:

– Зі свого дитинства в Кіцмані назавжди усвідомила, що Великдень є особливим святом, бо ховає в собі глибокі традиції наших родин. Поза клопотами – прибиранням дому, походами на ринок – важливо не забути привести до порядку душу. У дні посту важливо щодня створювати себе: каятися у гріхах, примирятися із собою. Лише тоді людина по-справжньому відчуватиме Великдень. Не ті писанки, не той кошичок, а очищення душі є важливим.
Яким пам’ятаю Великдень у дитинстві? Після ночі у церкві слова "Христос Воскрес!", промовлені у неділю вранці, сприймалися особливо глибоко. Коли приходили додому із церкви, батько брав пасочку з кошика, клав над нами й примовляв: "Щоби були такими пишними та гордими, як ця пасочка свята". Після того, як ми казали молитву, брали святе яєчко і ділили на стільки шматочків, скільки було членів родини. Це було таке особливе єднання родини! І сьогодні бережу круглий стіл без гострих кутів.

Також весь рік складалася копійка, щоб придбати щось нове, наприклад, вишиту сорочку. Також люди збирали кошти, аби на Великдень допомогти бідним. Сьогодні ж нам треба збирати кошики для хлопців, які на Сході й так мріють бути вдома.
Ще один яскравий дитячий спогад: як ми малими бігли до церкви дзвонити у дзвони. Ніхто навіть після церкви не лягав спати, бо то треба було вранці дзвонити у дзвони. Кажуть, що дзвін убиває все погане. Він має силу виганяти зле...
Традицію святкувати Великдень вдома я пронесла крізь роки. Там, у Кіцмані, особлива земля. Поїхати на Великдень додому – це набратися сил на весь рік. Та й не лише на Великдень. Якщо раз на тиждень не поїду на родинне обійстя, то мені вже важко.

Степан МЕЛЬНИЧУК, ректор Чернівецького національного університету:


– Пригадую Великдень свого дитинства у Топорівцях. У 1950-ті свята несли у собі глибокий сакральний зміст. Великодня, без перебільшення, чекали з нетерпінням. Пам’ятаю, як тиждень перед Великоднем був розписаний по днях. Як відбувалося прибирання, виносилася плащаниця, як наставала Великодня ніч і у неділю радісно говорили "Христос Воскрес!".
Вдома завжди пекли паски, малювали писанки. Мама це дуже гарно вміла робити: сусіди збиралися довкола неї. Нам, дітлахам, дозволяли допомогти, наприклад, утирати віск із писанки. Потім було найцікавіше: вночі йшли до церкви, ходили довкола неї.
Сьогодні глобалізація надає святу іншого духу. Не буду говорити, що це погано, просто Великдень став іншим. Сумно, що жінки дедалі рідше самі печуть паски.
А ще однією з найбільших радостей було йти до церкви і з дозволу дзвонаря дзвонити у великий дзвін... Як сьогодні, чую той дзвін та пам’ятаю смак маминої паски.

Стелла СТАНКЕВИЧ, директор підприємства "Трембіта":

– Великдень мого дитинства у селі Ошихліби на Кіцманщині був захопливим. Прибирали біля хати, у хаті – всюди! Особливий спогад – це домашня випічка та страви. Вдома пекли медівники, паски, завиванці, тістечка, робилася домашня ковбаска та сальце, обов’язково хрін з бурячком. Приготоване гарно клали до кошика й несли до церкви. Дітей обов’язково одягали у все нове: костюми, сукенки, туфельки...
Після святкової вечері діти з нетерпінням чекали, як підуть до церкви дзвонити у дзвони. Пригадую ще одну цікаву традицію: діти катали писанки по траві. Потім люди у селі ходили на вечірню службу.

Що нині нам не вистачає? Напевно, люди колись були більш добрими. Сусіди зустрічалися одні з одними, ходили у гості, щиро піклувалися одне про одного. Коли ми жили на Заводській, там сусіди були з різних районів. Як вони допомагали одне одному! Сьогодні, на жаль, люди живуть й навіть не знають своїх сусідів. Хочеться більше уваги та доброти. Це буде прикрашати на лише свята, але й наші будні.
Рейтинг:
(голосів: 1)
11-04-2015, 13:51
Коментарів 0 Переглядів 2240

Теги -
Новини партнерів:
Чернівці мають намір придбати 6 нових тролейбусів
Чернівецьке тролейбусне управління оголосило тендер на закупівлю шести нових тролейбусів на очікувану суму 33 млн грн
Побив контролера через вівчарку без намордника. Чернівчанину дали рік умовно через бійку
Обвинувачений ударив собаку, а згодом дісталося й контролеру, що збирав дані лічильників
Популярне Коментують
• Новини
Погода, Новости, загрузка...
Loading...
Буває, що питання, чим дихатимемо й що питимемо в майбутньому, для багатьох є не на часі. Саме тому суспільство достатньо прохолодно ставиться до природоохоронних питань, вважаючи, що на порядку денному є перелік важливіших питань
Фестиваль Ісуса в Чернівцях (на правах реклами)

У Чернівцях 18–19 серпня проходитиме "Фестиваль Ісуса". Це особливі богослужіння, під час яких проповідується те ж послання, яке ніс людям Ісус Христос 2000 років тому.
Вияви хворобу вчасно! Поради лікаря-проктолога МЦ "Оксфорд Медікал" (на правах реклами)

На сьогодні геморой є однією з найпоширеніших хвороб у сучасному суспільстві. За статистикою, ним хворіє 8 з 10 людей. При геморої відбувається варикозне розширення й запалення вен, які знаходяться в прямій кишці.
Повний сервіс стосовно касових апаратів від компанії "Трініті" (на правах реклами)

З 8 травня 2017 року продавці "технічно складних побутових товарів" зобов’язані використовувати касові апарати та інші реєстратори розрахункових операцій (РРО) й видавати покупцям чеки
• Опитування