У рідному селі козака Майдану Михайла Гаврилюка Ярівці на Хотинщині його не бачили вже дуже давно. Востаннє він приїжджав кілька місяців тому.

- На Майдані в Михайла згоріли документи і він приїжджав їх робити заново, - розповів сільський голова Ярівки Іван Погоріловський. - Як поїхав тоді, то я його й не бачив. І взагалі, в селі його й раніше бачили рідко, бо весь час він був на заробітках.

"Це добре, що в Верховній Раді є людина з нашого села, - продовжує пан Іван. - Але чи дадуть йому щось путнє зробити? Перспективи у Михайла великі. Він — хороший хлопець. Ніколи не пив, не скандалив у селі".

- Михайло мій учень. В першому класі я його вчила, - розповіла мешканка села Ярівка Інна Олексіївна. - Важко пригадати, чи мав здібності до якихось окремих предметів, бо навчала його лише протягом року. Проте добре пам’ятаю, що це була надзвичайно спокійна дитина.

- Пам’ятаю Михайла з дитинства. Так він хлопець як хлопець, - розповів сусід Гаврилюка Іван. - Ніколи й не думав, що він стане таким знаменитим. Бо він був такий спокійний, ніде не "кіпішував".

У Ярівці в Гаврилюка залишилася дружина. Вона чекає чоловіка додому найближчим часом.

- Зараз Міша в Києві, - розповіла дружина козака Оксана Новікова. - Мусить приїхати додому вже найближчим часом. Те, що чоловік — уже народний депутат викликає у мене незрозумілі відчуття, зараз я навіть не можу нічого сказати.

Оксана ще не знає, чи переїде з чоловіком у столицю, чи залишиться в їхній сільській хаті. Адже в родини велике господарство — троє свиней, кури, кролики, також є город.

- Ми ще не говорили, що буде далі, - каже Оксана. - Чекаю Михайла з Києва і тоді разом будемо вирішувати, чи переїжджати в Київ, чи бути вдома на господарстві. Коли чоловік удома, то сам дивиться за господарством, зараз же все на моїх плечах.

Гаврилюк з дружиною добудовують хату. Це — одноповерховий будинок з великими вікнами. Оскільки Михайло має навики будівельника, то все робив сам. Зараз уже майже рік, як будівництво заморозили.

- Будинок ще не добудований. Нам зараз не до цього, бо все ж таки війна, - зауважила дружина козака. - Треба думати про країну, а не про матеріальні блага.