Цьогоріч відомий буковинський футболіст Руслан Гунчак виступав у команді вищої ліги чемпіонату Білорусі "Нафтан" (Новополоцьк), де йому довіряли капітанську пов'язку. За підсумками сезону "Нафтан" зумів зберегти прописку у елітному білоруському дивізіоні. У чемпіонаті Білорусі Гунчак, який також діяв у захисній ланці, зіграв 31 матч (5 голів). Руслан розповів про сезон у "Нафтані", а також поділився враженнями від виступів рідної "Буковини" у першій частині сезону – 2013/2014.

- Руслане, як у тебе виник з білоруським "Нафтаном" ?

- У Білорусь потрапив наприкінці січня цього року. Чесно кажучи, у мене також була думка щодо завершення кар'єри гравця. Однак мені зателефонував мій друг Тарас Чопик (у білоруському колективі працював із голкіперами – авт.), з яким я грав у азербайджанській команді "Сімург". Він сказав те, щоби я приїхав у "Нафтан" та ще пограв у футбол. Тарас також зазначив, що у "Нафтані" хороші тренування та працює там пристойний голландський фахівець. Я вирішив поїхати. Мені там сподобалося. "Нафтан" - хороша команда, де виступають чудові хлопці. Тим більше, що ми одразу вирушили на збори в Туреччину. Вважаю, що це має велике значення. Ми пройшли хорошу підготовку на пристойних полях. Щодо мене, то я підписав річний контракт із "Нафтаном" вже на п'ятий день перебування у команді.

- Наскільки відомо, впродовж сезону у твоїй команді змінювався головний тренер...

- Так. Спочатку наставником команди був Павло Кучеров. Він попрацював до літа, а потім він залишив "Нафтан" та став помічником головного тренера мінського "Динамо". Наскільки мені відомо, що у "Динамо" він не затримався та зараз залишається без команди. Прикро те, що попрацювавши лише півроку, Кучеров залишив "Нафтан". Обов'язки головного тренера розпочав виконувати Валерій Стріпейкіс – молодий наставник, який нещодавно завершив кар'єру гравця. З цим тренером ми і здобули більшість наших перемог. Коли головним тренером працював Кучеров, то наша команда перемогла в одному матчі. А ось коли тренерський місток очолив Стріпейкіс, то ми досягли успіху у 8 зустрічах.

Зазначу, що чемпіонат Білорусі ділиться на дві шістки. Ми хотіли потрапити у першу шістку, однак наша команда цього не зробила. "Нафтан" опинився у другій щістці. "Нафтан" боровся практично за виживання. Там були свої, так би мовити, підводні течії. Врешті – решт, ми своє завдання виконали та залишилися у вищій лізі. А про те, що буде наступного року – невідомо. Зараз практично усю команду розпустили. 15 – 20 січня будуть збори та, виходячи з фінансових можливостей, буде вирішено те, яких футболістів залучати у команду.

- До речі, була інформація про те, що після переїзду Кучерова у столицю Білорусі, тобою цікавилося мінське "Динамо"...

- Ця інформація не відповідає дійсності. Кучеров не запрошував жодного футболіста. Він йшов у мінське "Динамо" помічником головного тренера із Голландії. Кучеров працював як помічник – перекладач, бо голландський наставник не знав російської мови. У "Динамо" футболістів він не набирав. Кістяк мінської команди було вже сформували. Там було і так багато гравців. З того часу, як прийшов у мінський колектив Кучеров, вони, можливо, і взяли одного футболіста. Більше у "Динамо" нікого не запрошували.

- На оглядинах у "Нафтані" побували добре відомі буковинським уболівальникам футболісти – захисник Іраклій Циколія та нападник Олександр Семенюк. З яких причин ці гравці не залишилися у Білорусі ?

- Щодо Олександра Семенюка, то у Білорусі є ліміт на легіонерів. Іноземних гравців повинно бути п'ять. Олександр був вже шостим легіонером. Його хотіли залишити, однак на заваді став ліміт на легіонерів. Олександр Семенюк повернувся у "Буковину" та допоміг рідній команді. Іраклій Циколія приїхав пізніше. Команді був потрібен захисник. Вийшло так, що два футболіста вибули, тому і виникла можливість взяти нового гравця. І все ж, футболістом білоруської команди Іраклій не став.

- У тебе був чудовий шанс виграти Суперкубок Білорусі, однак "Нафтан" програв учасникові групового турніру Ліги чемпіонів – команді БАТЕ (Борисов) – 0:1. Чого не вистачило твоїй команді для перемоги ?

- Була дуже хороша гра. Зустріч відбувалася у манежі. Ми добре підготувалися до матчу та грали доволі непогано. Наша команда мала більше стовідсоткових моментів, аніж БАТЕ. На жаль, наші нападники з метра - два не забивали у порожні ворота. Вони влучали у воротаря, захисника, пробивали повз ворота... А нам було дуже прикро пропустити гол на 93 хвилині зустрічі. Воротар міг потягнути час, однак кинув м'яча крайньому захисникові, який, так би мовити, "обрізався". Пішла подача з флангу, а гравець БАТЕ з гострого кута завдав влучного удару. У нас був шанс здобути Суперкубок Білорусі. Однак... Таке у футболі трапляється.

- У лавах команди "Нафтан" виступали інші українські гравці – Ігор Кривобок, Юрій Чонка, Ігор Буряк. Що можеш сказати про цих виконавців ?

- Ігор Кривобок із Харкова, однак одружився у Білорусі. Він легіонером не вважається. Щодо Юрія Чонки, то він родом із Закарпаття та має контракт із харківським "Металістом". У Юрія є великі перспективи, однак усе залежить від нього. На позиції крайнього захисника грав Ігор Буряк. Я з ним пересікався ще у ФК "Харків". Ігор – непоганий правий захисник. Йому 31 рік. Ми прагнули допомогти "Нафтану" вдало виступати у вищій лізі чемпіонату Білорусі.

- Як тобі рівень білоруського чемпіонату ?

- Якщо порівняти з нашою Прем'єр-лігою, то, звісно, що слабенький. Гадаю, що наша "Буковина" не загубилася би у вищій лізі чемпіонату Білорусі. Чернівецька команда могла би перебувати у середині турнірної таблиці.

- Руслане, переконані, що ти слідкував за тими подіями, які цьогоріч відбувалися в "Буковині"...

- Прикро те, що "Буковину" напризволяще залишили спонсори. Пішли головний тренер, його помічники. Так не робиться. Тим більше, що це сталося посеред сезону. Складається враження, що це було зроблено на збитки. І все ж, наскільки мені відомо, завдяки губернатору Михайлові Папієву, який зібрав бізнесменів та попросив їх допомогти, "Буковина" продовжила виступи у першості України.

У клубі розпочала роботу така відповідальна людина, як Сергій Задорожняк, а головним тренером команди став кваліфікований наставник Юрій Гій. Допомагає Юрію Володимировичу ще один колишній футболіст "Буковини" - Роман Шпірнов. Одягли футболку "Буковини" і місцеві футболісти. Прикро, що деякі футболісти не залишилися у чернівецькій команді. Вони могли продовжити виступи у "Буковині". Отримавши статус вільного агента, вони залишилися без команди та ігрової практики.

Великий позитив у тому, що у "Буковину" влилися молоді місцеві футболісти. Продовжили виступи у Чернівцях і досвідчені виконавці. Буковинська команда завершила першу частину першості України на шостому місці та виграла багато матчів. Дай Боже, щоби і наступного року чернівецький колектив виступав вдало та у нашу команду підтягувалося якомога більше місцевих футболістів. Усе залежитиме від фінансів. Будуть фінанси – буде команда, не буде фінансів – не буде команди.

- Які твої плани на майбутнє ?

- Поки що відпочиваю з родиною. За останній рік сім'ї я практично не бачив. Зараз планів немає. Не виключаю того, що повернуся у Білорусь. Чекатиму на те, як вони прийматимуть бюджет клубу. Можна і залишитися вдома. Будемо спілкуватися. Треба також враховувати і стан власного здоровя. Відчуваю, що у 35 років організм важко витримує навантаження. Буду думати.

- Щоби ти хотів побажати буковинським уболівальникам ?

- Завжди підтримувати рідну команду. Трапляється таке, що ти граєш добре, однак програєш. Буває і навпаки: граєш погано, однак здобуваєш перемогу. Незважаючи на це, вболівальник повинен постійно бути разом із командою, а не десь перебувати з боку та кричати: "Що це за команда !". Казати можна одне, а робити зовсім інше. Треба розуміти те, що футболіст – це дуже важка професія. Хтось з футболістів грає 15 років, а хтось – 10-12. Те, що заробиш у футболі, то і будеш потім мати. Можна піти працювати тренером, однак у нас команд мало, а наставників багато. Хотів би побажати вболівальникам, насамперед, здоров'я, а також привітати із майбутніми святами. Сподіваюся, що у "Буковини" буде усе гаразд.


Олексій МАМЧУК, прес - служба ФСК "Буковина"