На Буковині вшанували пам’ять депортованих жителів Чернівецької області. 13 червня 1941 року з Чернівецької області було депортовано 13 тисяч осіб. Більшість не повернулася з Сибіру.

До Пам’ятного хреста, що на цвинтарі на вулиці Зеленій, прийшли владники, священники і ті, хто самі були свідками цих подій. Багато хто втратив тоді батьків, друзів чи сам зазнав переслідувань та гонінь.

- Я пам’ятаю, що приїхали до нас взимку у неділю і наказали сідати на сани, - пригадує пані Марія. - У печі тоді пеклися пироги, але ми їх так і не спробували. Потім нас везли спраглих і голодних, у страшенний холод невідомо куди. Тому зараз я бажаю, щоб ніколи таке повторилось.

- У нас не те що день, а кожна година - це був страх, - розповідає пані Ірина. - Коли чули гул машини, одразу думали, що це "чорний воронок", серце тривожилось: за ким? Забирали десятки людей, а потім їх знаходили мертвими, або й не знаходили взагалі.
- Спочатку людей запевняли, що переселяють на 10 років, а потім було оголошено, що то назавжди, - розповідає сивочолий чоловік. - То було страшно і несправедливо. (І.Рахмістрюк)