Свято Івана Купала, яке відзначають сьогодні, 7-го липня, дійшло до нас із дохристиянських часів. Плетіння вінка, ворожіння на ньому, перескакування через вогнище, шукання квітки папороті – це дохристиянські традиції.

– Коли я була ще дівчиною, ми дуже чекали свято Івана Купала, – пригадує 87-літня мешканка Садгори Катерина Георгіївна. – Ще до схід сонця бігла до джерела за купальською водою. Мама мила мені нею голову, щоб волосся було гарним. А ще ми з дівчатами ходили босоніж по росі та качалися в ній, аби бути здоровими. Ранкову росу збирали в пляшечки і використовували при різних недугах. Ввечері плели вінки і пускали їх на воду в Пруті або струмку. Чий вінок парубок дістане, того дівчина мала поцілувати. Ввечері на вигоні збиралася вся молодь. Дівчата співали купальських пісень, прикрашали невелике деревце квітами та стрічками, обвішували цукерками, бубликами, випеченим у вигляді пташок печивом. Хлопці збирали хмиз і розпалювали велике вогнище. Потім всі тричі стрибали через нього, щоб очиститися від нечистої сили та набратися здоров’я на весь рік. А якщо парубок стрибав із дівчиною, то мусив із нею одружитися. Найхоробріші йшли вночі до лісу шукати цвіт папороті. Казали, хто зірве його, буде багатим і щасливим. Але за мого дівування ніхто так і не знайшов того цвіту.

– Народне свято Івана Купала відбувається в той період, коли сонце приходить до свого зеніту – найвище піднімається над землею, дає найбільше тепла і світла, вся рослинність досягає апогею розвитку та цвітіння, – розповів чернівецький етнограф Микола ШКРІБЛЯК. – Головні персонажі свята – Купайло та Марена, які уособлюють чоловіче (сонячне) та жіноче (водяне) божества. Дійство відбувається ввечері біля купальського вогню, якому колись приписували чудодійну силу. Наші предки вважали, що купальська ніч – чарівна. Тоді по землі ходять і людське щастя, і темні сили. Господарі та господині не спали, бо нечистий міг заподіяти лихо в господарстві, зіпсувати корову чи коня або ж оселитися в хаті. Тому ставили на порозі ніж чи сокиру, розстеляли полин, листя лопуха, гілки осики, яких боїться всяка нечисть. Дівчата в цей день носили часник за поясом. У купальську ніч, казали старі люди, рослини мають велику лікувальну силу. Тому всі йшли збирати різне зілля. А незаміжні дівчата та молоді жінки збирали трави для кохання – тирлич-зілля, сон-траву, ромен-зілля, васильки.

Дівчата пускали вінки на воду і ворожили на заміжжя. Якщо вінок потоне або його приб’є до берега – весілля в цьому році не буде. У кого вінок найдовше пропливе – та скоро вийде заміж і буде щаслива з чоловіком.

На Івана Купала спостерігали за погодою та робили прогнози щодо майбутнього врожаю. Казали: "Коли на Йвана буде просо з ложку, то буде і в ложці", "Якщо на Івана гроза, то горіхи будуть порожні і буде їх мало".

У народі побутувало повір’я, що на Івана Купала зацвітає папороть. Найсміливіші йшли вночі шукати цю дивовижну вогняну квітку. Насправді, як запевняють біологи, ця реліктова рослина ніколи не цвіте.

Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram