Ще три роки тому чернівчанин Валерій ПОСТОЛОВСЬКИЙ важив 110 кілограмів, харчувався чим завгодно і не займався спортом. Та все змінив діагноз – діабет другого типу.

Медики тоді сказали пану Валерію: якщо він не поставиться серйозно до свого захворювання, не змінить спосіб життя і не почне правильно харчуватися, то проживе не більше п’яти років. Чоловіка це вразило – як, лише п’ять років? Він ще ж стільки всього має зробити, ще стільки енергії відчуває!

Довелося покинути роботу

Багато років, ще з 1980-х, Валерій Постоловський працював музикантом у народної артистки України Лілії Сандулеси, грав на трубі. Щоденні роз’їзди, концерти, ненормоване харчування – усе це не сприяло покращенню здоров’я. Тож, врешті, чоловік звільнився з роботи і зайнявся собою. Почав сам готувати собі їсти і щодня кататися на велосипеді. Це допомогло знизити рівень цукру у крові майже до норми, схуднути практично удвічі та набути чудової фізичної форми. Нині у свої 55 років пан Валерій почувається краще від багатьох молодих і здорових і вже майже півроку не вживає ліків.

– Три роки тому у мене виявили діабет, – розповідає Валерій Постоловський. – Медики наголосили, якщо я серйозно не поставлюся до цієї проблеми, то протягну не більше п’яти років. Що маю повністю змінити стиль життя, щодня собі варити їсти. А я завжди був у роз’їздах, працюючи з Лілією Сандулесою. Їздили по тисячі кілометрів на день. Часто не встигав перекусити, з’їдав що-небудь, і так майже щодня. Тож, дізнавшись про діагноз, я покинув роботу. Бо при такому графіку дотримуватися дієти нереально. Почав сам собі готувати їсти – сніданок, обід, вечерю. Перших три місяці було дуже важко. Але правильно кажуть, що людина, як собака, – до всього звикає. Через три місяці мені почало здаватися, що іншого харчування й бути не може. І вже три роки поспіль майже щодня однаково харчуюся. На ранок – вівсянка, на обід – овочевий або гороховий суп, ввечері – салат із зелені. Головне, щоби все було у розумних межах. А не так, як раніше – увесь день не їв, а перед сном кинув у рот тазик їжі. А потім лежиш і мучишся, бо так переїв, що заснути не можеш.

Від улюблених солодощів Валерію довелося відмовитися повністю.

Боже, які солодощі? – вигукує чоловік. – Навіть в той бік не дивлюся! Уже звик. Хоча в дитинстві дуже їх любив. У мене батько був начальником цеху кондитерської фабрики, тож я часто їв солодке. Дуже люблю трюфельні торти. І досі хочеться їх скуштувати. Нещодавно сидів на лавці на вулиці, а поряд присіла якась жінка. Вийняла з сумки трюфельний торт і взялася їсти. Мене миттєво здуло з тієї лавки, щоби не піддаватися спокусі. Подруга моєї дружини сміється з мене, каже: "Валерію, ну чого ти так переймаєшся, он я собі раз на тиждень смажу картопельку, їм шматок тортика. У мене рівень цукру в крові 20 ммоль/л". На що я їй саркатично відповідаю: "Я вас із цим вітаю".

"Для нас не існує перешкод"

До хвороби Валерій Постоловський взагалі не займався спортом. У нього навіть велосипеда не було.

– Востаннє я катався у 15 років на братовому велосипеді "Україна", – пригадує чоловік. – Після того рівно 40 років не їздив. І тут, коли дізнався про діагноз, сів на привезений із Німеччини велосипед і відразу поїхав – так спокійно, легко, наче все життя катався. Відтоді велоспорт став моїм життям. Щодня їжджу в будь-яку погоду – у дощ і навіть сніг. Для дощової погоди маю спеціальну накидку. Взимку переодягаю колеса на шиповані. За три роки буквально тричі було таке, що не катався. Настрій і самопочуття наступного ранку після такого були препогані. Спочатку з друзями намагалися обминати високі пагорби, а зараз, навпаки, для нас не існує перешкод. Ми їдемо туди, де більше підйомів.

Друзі пана Валерія також лікуються за допомогою велосипедів. Один із них важко захворів на подагру і взагалі не міг ходити. Та він змусив себе сісти на велосипед і потроху почав рухатися.

– Зараз мало хто займається спортом, – каже пан Валерій. – Чимало молодих хлопців та дівчат мають зайву вагу. Доки ще юний, організм працює. А з роками усе це "вилазить". Хоча для того, щоби зрозуміти, що треба вести здоровий спосіб життя, не обов’язково хворіти.

Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram