Від початку бойових дій на Донбасі волонтер Петро Зеленько із села Димка, що на Глибоччині, побував чи не у всіх гарячих точках Сходу України. Компанію в дорозі волонтерові зазвичай складають заступник голови Глибоцької райради Володимир Шевченко, сторожинчанин Віталій Марко, Федір Горда з Валя-Кузьмина. Із гуманітарними вантажами вони об’їздили Піски, Авдіївку, Краматорськ, Зайцеве, Артемівськ, Маріуполь.

Значну частину допомоги везуть цивільним. Допомогу мирним жителям часто надсилають волонтери з Німеччини, яку збирають по церквах, школах. Передають по 13-15 тонн допомоги щоразу: одяг, взуття, матраци, дитячі та інвалідні візки, харчі. А ще подарували Глибоцькій районній лікарні ліжка для реанімації.

За словами П. Зеленька, люди плачуть від радості і вдячності, бо буває, що тижнями нічого не їдять. "Не можуть виїхати, навіть вийти з підвалів, бо з одного й іншого боку стріляють. А їхати за харчами треба за 30-40 кілометрів. Там залишилися в основному люди похилого віку, тому що молодь вся виїхала. Вони такі щасливі, коли їм дають продукти. Вони за шматок сала, макарони та інше так раділи, що, якби мені дали золотий батон, я не настільки радів би", – зазначає він.



Певні проблеми з харчуванням є й у військовослужбовців, адже хочеться різноманіття. "До свят веземо їм подарунки. Якраз сьогодні (29 грудня, – авт.) глибоцькі волонтери поїхали з вантажем. В основному, це посилки нашим хлопцям від родин. Але допомагаємо не тільки військовим із Буковини", – додає.

Окрім їжі та оснащення, не вистачає навіть бензину для автомобілів, через що бійці зазнають втрат, а лікарі не можуть надати повноцінної допомоги пораненим. У таку ситуацію потрапила група з шести військових біля шахти Бутівка. "Люди помирають, а військова швидка допомога стоїть із пустим баком: Київ не дає бензину. Ми везли їм бензин за 30 кілометрів від Червоноармійська, після чого людей доправили до лікарні. П’ятьох із них врятували, один помер дорогою", – пригадує волонтер.

Він стверджує: значною проблемою цієї війни є те, що більшість бійців занадто довго перебувають в АТО без ротації. "Сидять там по два роки, їм це набридає, і для психіки важко. Але це не проблема бійців, це проблема нашої влади", – каже.

Чимало небезпек чатують і на перевізників гуманітарних вантажів. "Навіть у туалет по дорозі небезпечно ходити, в посадку якусь, бо все заміноване або ставлять розтяжки. Тому задля безпеки нас часто супроводжують військові", – розповідає П. Зеленько.

Пригадує він і те, як в одній з останніх поїздок отримав невелике поранення голови під час обстрілів в Авдіївці: шматок цегли від зруйнованого будинку потрапив у чоло. Він додає: хоч "Гради" не використовують, як раніше, але з мінометів і гранатометів стріляють щодня.

Фото - з особистого архіву П. Зеленька

Підписуйтесь на новини "МБ" у соцмережах: VK, Однокласники, Facebook