Як проголошення незалежності України вплинуло на життя мешканців Чернівців, з’ясовували журналісти molbuk.ua під час опитування на вулицях міста.



Володимир ДЕМЧЕНКО, історик:

– Діти повиростали. А все решта як було, так і залишилося. Держава трішки окреслила свої контури, це тішить. Зараз триває боротьба за її утвердження. Та все владнається. Сорок років водив Мойсей свій народ пустелею. Мабуть, нам також треба пройти такий тривалий шлях. Чи є у нас усвідомлення себе як нації? У світі нас ще дещо половинчасто сприймають. Мабуть, десь так воно і є. У наших людей ще роздвоєна ментальність. Є вислів: якщо у народу дві історії, дві психології – це шизофренія. Це ще також треба пережити.



Діана БЕЗРУЧКА, у декретній відпустці:

– Мені здається, що гірше стало жити. За Союзу такого не було. А зараз – безлад. Кожен сам по собі. За СРСР путівки, ліки давали безкоштовні. Держава забезпечувала людей. Пригадую з дитинства, у довжелезних чергах стояли за ковбасою. Зараз такого немає, і це краще, звичайно. Але фінансово тоді було легше жити, мені здається. Зараз Україну тримають заробітчани за кордоном. Бо тут нереально вижити на цю зарплатню дві тисячі гривень, пенсію тисяча гривень, яка вся витрачається на ліки.



Людвіга ЦУРКАН, директор школи:

– Стало вільніше жити, почуваєшся більш гідним українцем. Незважаючи на те, що я працюю в єврейській школі, я стала більш патріотично налаштованою. Люди стали іншими. До них можна зайти в кабінет, з ними можна поговорити, і питання буде вирішене. Та все ж хочеться, щоби ми жили трішки краще. У плані матеріального стану, соціального захисту – цього ще не вистачає. Але я все ж не полишаю надії, що ще через 25 років ми будемо жити краще.



Лідія ЛІЩУК, соціальний педагог:

– Я працювала педагогом у часи Союзу. І зараз, працюючи ще 20 років в освіті уже за років незалежності, бачу, як складно, особливо багатодітним, малозабезпеченим сім’ям. Ці діти не мають змоги розвиватися. Незалежність в тому, що ми просто не залежимо від когось. Але ми залежимо від себе, від свого статку, морального та матеріального стану. І це дуже бентежить усіх зараз. Мені здається, що на нашу незалежність посягають тому, що ми надто багато нарікаємо на все. Щойно десь з’являється якийсь негатив – його відразу роздувають. Можливо, наші вороги б не дізналися про цей негатив і ми б могли собі спокійно долати наші негаразди. А все це внутрішньо розхитує державу та людей. Кожен із нас має задуматися: "Що я можу зробити?" І на своєму місці робити абсолютно все, що тільки можна.

Приєднуйтесь до "МБ" у соцмережах: VK, Однокласники, Facebook