Із Любомиром Пущуком та Юлею Филипчук ми зустрілися в музеї просто неба на "Обнові-фест", де вони продавали мед зі своїх пасік. Любомир показує баночки з етикетками: "Різний є: травневий, з акації, ріпаку, липи, різнотрав’я, соняшника. Вони різняться за кольором і запахом. Продаю також "заброд", яким бджоли запечатують вулик".

Бджільництвом Любомир займається четвертий рік. "Мій дядько тримає пасіку вже 35 років. А двоюрідний брат із шостого класу почав займатися бджільництвом. Тому це у нас родинне, – запевнив Любомир. – У дружини батьківська хата знаходиться в Борівцях на Кіцманщині. Там ми вирішили поставити пасіку. Я закінчив індустріальний технікум і ЧНУ. Планував працювати за спеціальністю і займатися туризмом, а вийшло по-іншому".

– Я вирішив зайнятися бджільництвом професійно, – продовжує Любомир. – Два роки навчався в міжнародному технікумі бджільництва в польському місті Любліні. Отримав два сертифікати і диплом. Це обійшлося мені в 50 тисяч гривень. Але я отримав кваліфіковану підготовку. Якщо раніше ходив за пасічниками з відкритим ротом, то зараз сам їх консультую. До того ж вивчив досконало польську мову, на якій складав усі п’ять екзаменів.

Любомир запевняє, що займатися бджільництвом в Україні досить важко. "Якщо враховувати справжню собівартість із невеликим заробітком, то літр меду мав би коштувати 250-300 гривень, – підрахував пасічник. – Але за таку ціну його ніхто не купуватиме, бо нині в людей немає грошей. На початку в пасіку з десяти бджолосімей треба вкласти 25-30 тисяч гривень. Дорогі вулики – один коштує до тисячі гривень. Бджолосім’я – тисячу-півтора. Плюс спецодяг, інструменти, обладнання. Щоби було економічно більш-менш вигідно, то це має бути пасіка зі ста бджолосімей. Тоді можна отримувати якийсь прибуток і почуватися впевнено".

Приєднуйтесь до "МБ" у соцмережах: VK, Однокласники, Facebook