Авто | Нерухомість | Робота
RSS logo rss  |  Вхід: Вхід в Молодий Буковинець Вхід через ВКонтакте
Головна | Приватні оголошення |Приватні оголошення Тури з Чернівців | Послуги | Досьє | Досьє - відомі люди Чернівців Афіша | Пропозиція тижня | Юрист-онлайн | Журнал "Давай Одружимось!" |
  Новини: Чернівців | України | Світу | » Політика | » Економіка | » Культура | » Спорт | » Здоров'я | » Кримінал | » Життя | » Фото | » Відео | » Новини читачів |
Буковинка, яка була в Афганістані, розповіла про реалії війни

Неля Тудос народилася‭ ‬в Кірові в Росії.‭ ‬Допомагати хворим під‭ ‬час війни в Афганістані пішла добровільно.‭ На бланий момент вона чи не єдина жінка з нашої області, яка може розповісти про Афганістан із власного досвіду.

Харчувалися тільки сухпайками

‭–‬ 1983‭ ‬року розпочався набір медиків для допомоги пораненим в Афганістані.‭ ‬Я добровільно подала заявку.‭ ‬На обласній комісії в Кірові мене затвердили як медсестру,‭ ‬і я поїхала...‭ ‬Мене відправили в Баграм в інфекційний гостіпталь,‭ ‬– пригадує Неля ТУДОС.

‭–‬ Коли вже була на місці,‭ ‬охопив страх.‭ ‬Вдома все було спокійно.‭ ‬Біля мене були мої рідні,‭ ‬я мала все,‭ ‬що потрібно.‭ ‬А там познайомилася з реаліями війни не з книжок.‭ ‬Бачила голод,‭ ‬холод,‭ ‬смерті...‭ ‬По нашому табору гуляли малярія,‭ ‬дизентерія,‭ ‬холера.‭ ‬Восени і‭ ‬навесні був сезон жовтяниці.‭ ‬Бувало,‭ ‬що й по‭ ‬200‭ ‬людей‭ ‬на день привозили.‭ ‬Коли госпіталь був переповнений,‭ ‬то‭ ‬десь‭ ‬500-600‭ ‬осіб‭ ‬були‭ ‬лише під моєю опікою.‭ ‬Добре,‭ ‬що серед солдатів були хлопці,‭ ‬які закінчили медичне училище.‭ ‬Вони мені допомагали.

Окрім‭ ‬війни,‭ ‬ситуацію‭ ‬погіршував місцевий клімат.

‭–‬ Вдень могло бути‭ ‬40‭ ‬градусів тепла,‭ ‬а вночі могла бути мінусова температура.‭ ‬Деколи спали під мокрими простирадлами,‭ ‬адже не було чим дихати.‭ ‬А бувало таке,‭ ‬що ніяк не могли зігрітися,‭ ‬– каже‭ ‬пані‭ ‬Неля.
‭–‬ Ми їли‭ ‬переважно сухпайки.‭ ‬Дуже мріяли про зелень,‭ ‬свіжі овочі,‭ ‬фрукти.‭ ‬Нам приносили огірки і капусту,‭ ‬але‭ ‬доки вони до нас доходили,‭ ‬то‭ ‬овочі були у такому стані,‭ ‬що їсти їх було неможливо.‭ ‬Та в нас ситуація ще була терпима.‭ ‬Пригадую,‭ ‬хлопцям‭ ‬у гори їжу не могли донести.‭ ‬Не знаю,‭ ‬як вони там виживали.‭ ‬Коли їх привозили у госпіталь,‭ ‬деякі з них важили по‭ ‬40-50‭ ‬кілограмів,‭ ‬– пригадує Неля.

Зустріла своє кохання на війні

Ми там жили у гуртожитку.‭ ‬Якось до однієї медсестри з Таганрога приїхав її земляк,‭ ‬а з ним за компанію Ваня.‭ ‬Так ми вперше і побачили одне одного.‭ ‬Потім він мені розповідав,‭ ‬що коли вийшов з кімнати,‭ ‬сказав другу‭ "‬Ось це моя майбутня дружина,‭ ‬побачиш‭"‬,‭ ‬– пригадує Неля.

Жінка зізнається,‭ ‬якби не зустріла його,‭ ‬то‭ ‬невідомо,‭ ‬чи повернулася би живою.
‭–‬ Я приїхала в Баграм у листопаді,‭ ‬а з Іваном познайомилася в перші дні грудня.‭ ‬Ваня заволодів моїм сердцем завдяки своїй доброті і вмінню терпіти мій характер.‭ ‬Завдяки йому перебувати на війні стало легше.‭ ‬Він дуже гарно за мною доглядав,‭ ‬завжди приносив квіти.‭ ‬Пам‭’‬ятаю,‭ ‬якось‭ ‬перед поїздкою їхнього батальйону у місто він запитав мене,‭ ‬що мені привезти.‭ ‬Я захотіла морозива.‭ ‬Спека була страшна,‭ ‬але він купив термос і довіз мені те морозиво,‭ ‬– з усмішкож розповідає жінка.

-Найважчий день мого перебування там був,‭ ‬коли я не дочекалася свого чоловіка.‭ ‬Іван розвозив цистерни з гасом‭ ‬по всьому Афганістану.‭ ‬Тоді вони мали довести гас до Кабула.‭ ‬Вся колона повернулася,‭ ‬а його не було.‭ ‬Ми вже знали,‭ ‬що їх сильно обстріляли,‭ ‬тому я передбачала найгірше.‭ ‬Питала в інших,‭ ‬де його машина,‭ ‬де він.‭ ‬Мені відповіли,‭ ‬що машину обстріляли,‭ ‬а він буде пізніше.‭ ‬Потім з‭’‬ясувалося,‭ ‬що коли вони потрапили під обстріл,‭ ‬у нього почала горіти машина.‭ ‬Він під кулями відчепив цистерни з гасом.‭ ‬У тому бою він рятував не машину і не себе.‭ ‬З ним тоді був командир,‭ ‬якого він врятував.‭ ‬За це його представили до ордена‭ "‬За відвагу‭"‬.‭ ‬Тричі мали нагородити,‭ ‬але чомусь орден він так і не отримав.‭ ‬Щоби якось йому віддячити,‭ ‬його відпустили на місяць раніше додому.‭ ‬Я‭ ‬в Афганістані перебувала тільки‭ ‬сім місяців,‭ ‬хоч‭ ‬за контрактом мала би там бути‭ ‬два роки.‭ ‬Та коли його відпустили додому,‭ ‬він сказав,‭ ‬що без мене не поїде,‭ ‬і я звільнилася.‭ ‬Так і сталося,‭ ‬що живу зараз в Україні,‭ ‬адже Ваня із села Маршинці Новоселицького району.

Додому летіли на‭ "‬Чорному тюльпані‭"
– Ми мали летіти на‭ ‬вантажному літаку,‭ ‬на якому мали везти додому тіла загиблих солдатів.‭ ‬Коли саме збирали‭ "‬груз‭ ‬200‭"‬,‭ ‬ми не знали.‭ ‬Додому ми летіли на‭ "‬Чорному тюльпані‭"‬.‭ ‬Навколо були сотні цинкових трун,‭ ‬запах тіл,‭ ‬що розкладаються.‭ ‬Після півторагодинного польоту,ми ще‭ ‬п’ять діб добиралися в Україну потягом.‭ ‬І всі‭ ‬п’ять діб‭ ‬нас супроводжував цей запах..,‭ ‬– пригадує Неля.

-Зіграли весілля,‭ ‬я переїхала жити до чоловіка.‭ ‬Досить важко було мені звикати до всього нового,‭ ‬але воно того варте.‭ ‬Чесно зізнаюся,‭ ‬я би пішла на війну ще раз,‭ ‬якби знала,‭ ‬що зустріну там‭ ‬Івана,‭ ‬– запевняє жінка.
‭–‬ Пам‭’‬ятаю,‭ ‬як ми раділи,‭ ‬коли‭ ‬та‭ ‬війна закінчилася.‭ ‬Ми і зараз зустрічаємося з друзями-афганцями.‭ ‬Прикро,‭ ‬що вже‭ ‬30-х людей‭ ‬із нашого району ми поховали.

Чоловік і досі‭ ‬"воює‭"
– Нікому не була потрібна‭ ‬та війна.‭ ‬Та на той час ані ми,‭ ‬ані солдати цього не розуміли.‭ ‬У нас тоді виховували дух патріотизму.‭ ‬Ми росли на воєнній літературі,‭ ‬на тих фільмах.‭ ‬Не відгукнутися,‭ ‬коли це потрібно Батьківщині‭ ‬– було зрадою,‭ ‬– каже пані Неля.‭ ‬– Зараз я би не пішла туди,‭ ‬адже‭ ‬тепер‭ ‬розумію,‭ ‬що війна‭ ‬– це інтереси якихось людей.‭ ‬У мене є діти,‭ ‬внуки,‭ ‬і я потрібна їм жива.‭ ‬А тоді ніхто не думав про своє життя.‭ ‬Тоді це був обов‭’‬язок.

‭–‬ Як би це дивно не звучало,‭ ‬та всі,‭ ‬хто там воював,‭ ‬кажуть,‭ ‬що то були найкращі роки їхнього життя.‭ ‬Там була війна,‭ ‬проте там вони були молоді.‭ ‬Вони чітко розрізняли ворога і друга.‭ ‬Там вони зустріли своїх товаришів,‭ ‬деякі‭ ‬– дружин.‭ ‬Всі разом збираються святкувати‭ ‬15‭ ‬лютого.‭ ‬Чоловікові вночі часто сняться ті часи,‭ ‬він і досі там воює.‭

-Ми стараємося вдома про це‭ ‬не говорити,‭ ‬адже це рани на все життя,‭ ‬які не загоїлися.‭ ‬Діти нас про війну теж не питають.‭ ‬Можливо,‭ ‬не хочуть зайвий раз зробити боляче татові.‭ ‬Він дуже важко відходив від війни,‭ ‬– розповідає Неля Тудос.

Діана ВАТАМАН

Буковинка, яка була в Афганістані, розповіла про реалії війни


Буковинка, яка була в Афганістані, розповіла про реалії війни




Приєднуйтесь до "МБ" у соцмережах: VK, Однокласники, Facebook
Рейтинг:
(голосів: 1)
15-02-2016, 14:40
Коментарів 0 Переглядів 848

Новини партнерів:
Загрузка...
Популярне Коментують
• Новини
Погода, Новости, загрузка...
Нецензурну лексику можна почути скрізь
У Чернівцях відкрився перший в місті "Фуршет" (на правах реклами)

Новий супермаркет розташовано за адресою: вул.Руська, 242, в районі заводу "Гравітон".
Коли криза не проблема (на правах реклами)

Все більше людей починає заробляти завдяки комп’ютеру
Своїм відвідувачам клуб пропонує безліч послуг на будь-який смак і вік.
Коні позбавляють стресу та дарують щастя. Клуб верхової їзди "Прованс" (на правах реклами)
У Чернівцях відкриється перший в місті магазин "Фуршет" (на правах реклами)

21 травня в Чернівцях відбудеться відкриття супермаркету "Фуршет". Це буде перший "Фуршет" в місті та 83-ий магазин мережі.
Десята конференція Google I/O буде присвячена найактуальнішим передовим трендам і програмному забезпеченні від Google

Цього року пройде ювілейна, десята за рахунком конференція Google I/O буде присвячена найактуальнішим передовим трендам в технологіях і програмному забезпеченні від Google.
Поки прохолодно -  зігріють кондиціонери! (на правах реклами)

Опалювальний сезон вже закінчився, а зниження температури за вікном ще дає про себе знати і всередині житлових приміщень.
• Опитування
Чого очікувати від нового уряду:
Реформ
Покращення життя
Зниження тарифів
Боротьби з корупцією
Нічого не зміниться
Вірусні гепатити – епідемія ХХІ століття

19 травня – всесвітній день боротьби з гепатитами
Рубрика здоров'я ...