Коли знайомі, які щороку їздять відпочивати лише до Болгарії, поверталися з моря і світилися від задоволення, ніяк не могла зрозуміти причину. Ну що там такого неймовірного? На фото - море як море. Ні старовинних палаців, ні скель, ні хоча би пальм.

Лише як сама побувала, зрозуміла. Справа навіть не в цінах (проживання і харчування дешевші у два-три рази, порівняно з українськими пляжами), і не у відсутності мовного бар’єру (з більшістю болгар можна порозумітися російською). Справа у дрібницях. Скажімо, щойно заходиш до крамниці - продавець одразу посміхається і вітається. А на виході, навіть якщо нічого не купиш - обов’язково попрощається і побажає гарного дня. На ринках і вуличних розкладках з овочами і фруктами покупці самі беруть пакети й набирають з ящиків що заманеться. Продавець лише зважує і видає чек.

Пляжі - ідеально чисті й безкоштовні. Рятувальники справді виконують свою роботу: щойно наблизишся на матраці до буйка, як підпливають зі свистком у роті. Море прозоре і з купою "живності" - краби, медузи, рапани, риби-голки водяться просто біля берега. Ввічливі люди - за два тижні не довелося чути жодного матюка чи бодай сварки (щоправда, відпочивали ми не на Сонячному березі, де багато наших).

До супермаркету якось зайшли з дитиною, і вона несла пляшку води. Взяли, що потрібно. А коли розрахувалися, підійшов охоронець і ввічливо спитав, чи купили ми ту воду, чи мали з собою. Почувши відповідь, сказав російською: "Вибачте, я тільки хотів запитати". В іншому супермаркеті набрали йогуртів, печива та інших дрібниць. А вже на касі вивилося, що бракує трохи грошей - на наші кошти майже гривні. Продавець на наше прохання повернути щось із покупок лише махнула рукою - мовляв, дрібниці, не хвилюйтесь.

Або ще один випадок. Рейсовий автобус, яким їхала на екскурсію до сусіднього містечка, зламався кілометри за два до автостанції. Тоді водій спершу викликав таксі, щоб доставити пасажирів до пункту призначення, безкоштовно, звісно. А вже потім зателефонував майстру. Ніби дрібниці, а приємно.