Який режим був кращим – нацистський чи совєтський – це, так би мовити, питання смаку. Хто вважає, що людей треба мільйонами труїти в газових камерах, той, звісно, проголосує за ІІІ Рейх. А кому більше подобається виморювати ті ж мільйони голодом, лісоповалом і рудниками, той, очевидно, вибере СССР. Результати діяльності двох тоталітарних братів-близнюків у підсумку виявилися ідентичними – з тією різницею, що існування нацистського було трохи інтенсивнішим, але коротшим, тоді як совєтський з перемінним успіхом тероризував половину світу протягом семи десятиріч. Ну і ще одна різниця полягає в тому, що відкрити сьогодні, наприклад, у Мюнхені пам’ятник Гітлеру перед обкомом НСДАП навряд чи вдалося б. Як навряд чи німецьке Міністерство освіти, йдучи назустріч побажанням Міністерства внутрішніх справ, наважилося б розіслати керівникам вищих навчальних закладів Німеччини рекомендацію "посилити співпрацю з органами внутрішніх справ в частині організації студентських громадських формувань з охорони громадського правопорядку, активізувати залучення викладачів та студентів до участі у роботі таких формувань". Просто, по-перше, в нормальних країнах хоч і заведено ставитися до "альтернативно обдарованих" людей гуманно, однак міністерські посади їм усе-таки там не світять. По-друге ж, нормальні країни пам’ятають, скажімо, й таке добровільне формування, як Schutzstaffel (скорочено – SS), тому воліють, щоб охороною правопорядку у них займалися професійні правоохоронці. Зрештою, неважко уявити, якими акціями протесту відповіли б на подібну "рекомендацію" їхні студенти з викладачами. Тим часом наші тепер, як у старі совєтські часи, бігатимуть за хуліганами, щоб звільнити міліції руки власне для придушення акцій протесту. Бо – за рідкісними винятками – нашим викладачам і студентам до їхніх десь так, як нашій міліції до їхньої поліції. Або як дешевим клоунам і великим тупим предметам до справжніх міністрів і президентів.