Ситуація перманентного конфлікту мера та депутатів вийшла за межі політичної. Тож стала цікавою і для неполітичних оглядачів, до яких я себе зарахував.

У безлічі повідомлень з приводу протистояння мою увагу привернула інформація про те, що якимсь "куратором" Буковини призначено представника великого газового бізнесу, якому і приписують конфлікт з мером. Але зацікавило мене навіть не повідомлення, а те, що жоден з коментаторів інформації (підкреслю, жоден) на кількох сайтах не засумнівався, що так воно і є. Нікого це повідомлення не здивувало. Відчуття таке, що йдеться про так звану таємницю Полішинеля. Тобто таємницю, про яку всі лише роблять вигляд, що це таємниця. Отже, перший висновок, що витікає з цього: тривалий час ЗМІ обговорюють конфлікт, якого немає. Чим не сюжет для оповідань Кафки? Варто говорити про те, що є конфлікт місцевої та київської еліт, конфлікт деяких осіб, але конфлікту депутатів і мера немає. Депутатська самостійність у конфлікті викликає такий же сумнів, як самостійність боксерських рукавиць Кличка. Очевидно, без Кличка вони не діють, а спокійно висять на цвяшку. Точнісінько як депутати.

Тепер про те, що мене по-справжньому вразило і злякало. Скільки депутатів змогли відсторонитися від участі у конфлікті? Відмовитися від того, щоби стати рекрутом? Не брати участь у не своїй війні? Просто відсторонитися?! Судячи з голосувань (особливо з питань регламенту) – жодного. Усі підневільні – сараки. Кожен може розцінювати цей факт, як йому заманеться. На мою думку, це лакмусовий папір, тест на вміст свободи в цій країні. Ніхто з впливових, багатих людей не зміг дозволити собі таку просту і необхідну для людини річ, як свобода. Або просто можливість відсторонитися. Жоден не зміг.