Низка арештів колишніх високопосадовців бурхливо обговорюється в медіа. Однак, без результатів. Ступінь співчуття суспільства помірний, до байдужості. "Гаряча" любов колишньої влади до народу закономірно викликала таку ж "гарячу" любов народу. По-справжньому сполошилася хіба що інтелігенція. І то, далеко не вся. Добре це чи погано?

Отже, спочатку про кайдани аргументів. Цілком зрозуміло, що арештовані посадовці - плоть від плоті тієї пречудової системи, при якій, скажімо, суддя міг наколядувати мільйон доларів у сейф, міністр офіційно подорожував з повіями, а прокурори їздили (їздять) в авто вартістю в двадцятирічну зарплату. Отже, шукати провину, гадаю, не так вже важко. Варто лише заглянути до звинувачених у гараж чи особняк. Однак, і політичне підґрунтя арештів очевидне.

Почну з гіркого нагадування. Арешти як політичний аргумент активно почали застосуватися 2005 року. Хоча тоді хтось вчасно сказав "стоп". І ми прожили ще п’ять років у мирному бардаку. Але теперішнє відлуння якщо не закономірне, то передбачуване. Тоді "демократична" спільнота бурхливо раділа тому, що "бандитам – тюрми". Не передбачаючи другої частини "марлезонського балету". Тепер, що смішно, радіють фанати регіоналів, які мріяли побачити за ґратами "помаранчевих". І теж не передбачають третьої - наступної частини "балету". А вона, згідно зі законами природи, обов’язково настане. Сьогодні кайданки вводяться в набір дозволених політичних прийомів. І не варто дивуватися, коли їх застосують у боротьбі і між своїми. Отже, радість регіоналів безглузда. І короткотермінова. Однак, пояснити їм це неможливо.

Тоталітаризм визрівав у державному бардаку а-ля Ющенко. Запобігти йому було неможливо, хто би не переміг. Диктатура народилася з великої демократії. Тюрми - з гасел про законність. І зловісні табачники не беруться з порожнечі. Їх народили хлопці у вишиванках з великими патріотичними почуттями. А табачники породжують енергійних зубастих тягнибоків. Психіатричний маховик причин і наслідків розкручується. Якось все незручно, але міцно взаємопов’язано. Китаєць Лао-цзи про це колись писав. Так ніхто ж не читає. З того всього найгірше те, що кайдани мають властивість переходити з розряду політичних аргументів в просто аргументи. Тому й сполошилась інтелігенція.

P.S. Щодо назви. Був такий бородатий анекдот: "На кіностудіях країни зняті фільми: "Психо-1", "Психо-2", "Психо повертається", "Психо назавжди". Ось останній фільм дивитися не хочеться.