В супермаркеті я довго "медитувала" над польським сиром, який раніше добре прислуговувався на бутерброди синові до школи. Ціна на нього неприємно змінилась після стрімкого падіння гривні. Раптом зауважила, що поряд є аналогічний продукт вітчизняного бренду. "То добре, - вирішила поспішно, - будемо купувати своє". Взяла український сир, подивилась на ціну і… очманіла: він коштував як польський. Ну, може на дві-три гривні дешевше.

У будівельному гіпермаркеті купила невеличку рамку для фото. На ній гордо красувалось патріотичне українське маркування. Заплатила 29 гривень. Насправді я хотіла придбати дві однакові рамки, але потрібного мені кольору була лише одна. Через кілька днів вирішила ще раз зазирнути в магазин, в надії, що потрібні рамки з’явились. Вони з’явились, але вже по ціні 52 гривні! Нагадаю: то був український бренд, який, до того ж, нахваляється, що виготовляє свою продукцію з української сировини.

Картина останніх тижнів у бакалійних відділах гастрономів знайома кожному з нас. Що найбільше підскочило в ціні? Українські гречка, борошно, цукор, олія… Хтось пояснює це ажіотажним попитом. І хоч мені незрозуміло, чому при цьому слід підвищувати ціну, я готова прийняти такий аргумент, якби не одна обставина: попит вщух, проте ціни не впали. А десь і продовжують зростати…
Нещодавно в Києві відвідала гіпермаркет великої міжнародної мережі. Зайшла в книжковий відділ і ледь не розплакалась, бо виявилося, що за дві книги, які купила в Чернівцях дітям на Новий рік, переплатила майже сто гривень. Потім побачила: там геть усі товари дешевші, ніж в інших наших малих і великих магазинах. Отже, суть в тому, що мережа – не українська?

Упродовж минулого року ми дружно вчилися споживчого патріотизму. Бойкотували товари політичних супротивників і ворогів. Для багатьох міцним табу став російський штрих-код на товарі. Як альтернативу в спеціальних групах соцмереж пропонували одне одному насамперед українські товари. Нині ж виявилося, що наша любов – геть без взаємності. Підтримувані нами українські виробники і продавці не захотіли бути такими ж патріотами. Можливо, вони і віддадуть якусь частину виручених грошей на армію, але… Вважайте мене ідеалісткою, та я переконана,що у важку годину (а саме така зараз настала для всіх українців) треба підтримувати одне одного, а не дерти сім шкур з ближнього.

До речі, сир купила польський. Принципово.