Прочитала днями в "МБ", як начальник тролейбусного управління пан Іванічек пояснює хамство своїх кондукторів тим, що їх пасажири "заводять". Що й казати: пасажири - вони такі! То у них дрібних грошей немає, а то жменями по п’ять копійок розраховуються. Одні півгодини чухаються, дістаючи гроші, а другі зразу свої купюри під ніс тичуть. І всім здачу давай. Є навіть такі нахабні, що талончики вимагають! Суцільний стрес...

Але в тролейбусному управлінні, щоб ви знали, не тільки кондуктори "заведені", а й водії. Їх, либонь, дорожній стрес замучив. Або ті ж самі злостиві пасажири. Одного на п’ятому маршруті діставали й діставали: довези нас, мовляв, до кінцевої зупинки, і все тут! Чоловік так "завівся", що почав зухвалих пасажирів бити. Дівчину за волосся тягав.

Траплялось і мені зустрічатись із "заведеними" водіями тролейбусів.

Якщо ви не інвалід-візочник, і не маєте маленької дитини, то пандуси вас, мабуть, не дуже цікавлять. А мене цікавлять дуже, бо у мене два в одному - і дитина, і інвалід. Прямуючи з малюком на прогулянку, я майже щодня долаю перехід на самому початку Руської вулиці. Чудово, що там зробили зручний пологий пандус, однак ним неможливо скористатись, коли до світлофора під’їжджає тролейбус. Приблизно в одному випадку з десяти тролейбус зупиняється перед пішохідним переходом, а не на ньому.

Інспекторів ДАІ, які там періодично чергують, це чомусь не бентежить, хоч і є грубим порушенням правил дорожнього руху.
Натомість я, коли вдається достукатися, завжди роблю зауваження водіям. В кращому разі мене просто ігнорують, дивлячись у світлу далечінь, але бувають і гірші рази. Стандартний набір матюків лунав з відчиненого тролейбусного вікна неодноразово (від жінок-водійок також), проте одна зустріч була просто незабутньою. Тролейбус звично зупинився на переході, я, обходячи його спереду з візочком, звично сказала, що мені загородили пандус. І тут почалося. Присягаюся: такої лайки і таких прокльонів на свою адресу не чула ніколи. Навіть коли у баби на базарі лоток із яйцями подолом пальта зачепила. Я вже перейшла вулицю і минула майже половину міст-побратимів на алеї, тролейбусу давно загорілося зелене, а потім знов червоне світло. А "заведений" водій усе вигукував мені вслід матюки...

У тій публікації пан Іванічек також розповідав, що в тролейбусному управлінні з персоналом працював психолог. Схоже, не впорався ваш психолог - кличте психіатра.