Сварити новорічний телеефір – банальна традиція, до якої мені зовсім не хотілося долучатись. Але кілька різних людей, у котрих немає кабельного телебачення, не змовляючись, поділилися зі мною планами придбати “тарілку”. “Кажуть, по російських каналах були чудові програми, - скаржилися вони, - а ми цілу ніч лише пультом клацали… Будемо по супутнику Росію дивитися…” І це ж на тлі наших газових проблем, коли свідомі люди закликають ігнорувати все російське!
Та куди ж від правди подінешся? Новорічна ніч в українському телеефірі була нестерпною. На всіх каналах демонструвалося за великим рахунком дві програми, точніше, два концерти: “актуальних” виконавців і ретро. Оскільки у нас також немає ні кабельного, ні “тарілки”, ми змушені були обрати щось одне з цих варіантів. Логічно, що обрали дискотеку 80-тих. Ностальгія тут, втім, ні до чого. Просто витримати стільки Софії Ротару і Потапа з Настею було просто неможливо. Загалом мені здається, що новорічні програми наші телевізійники формують з однією єдиною метою – викликати стійку, на цілий рік, відразу до деяких виконавців. Цього року першою серед “щасливих”, безперечно, є Могилевська. Скільки разів показували її концерт з Ямою та балетом? Здається, не менше чотирьох. Причому одного разу навіть поза надрукованою програмою. Традиційно мордували Галкіним. Він хоч і талановитий хлопець, але ж скільки можна!!!
Проте найбільше розчарування – фільми. Оце була справжня “дискотека 80-тих”. У тому сенсі, що показували все старе та сто разів бачене. Очевидно, що грошей на придбання нових стрічок наші телевізії вже не мають – криза ж-бо. Але й те, старе, можна було б гуманніше підбирати. Мене, наприклад, вже тіпає від самого словосполучення “один удома”. Раніше так нав’язливо демонстрували лише “Іронію долі”. Але то було краще, бо, по-перше, фільм незрівнянно вищої якості, а по-друге, його ж не було так багато - аж чотири частини!
Дружно проігнорували наші телебачення Різдво, точніше його духовний аспект, зосередившись лише на західних “різдвяних” фільмах, які насправді зовсім про інше. Хіба що “Інтер” спромігся на тематичний сеанс дивного і доволі низькопробного “Святого сімейства”.
Одне слово, криза, причому, на жаль, не лише економічна. Справжнісінька криза жанру. Телевізійного.