Сьогодні я дізнався про визначних чернівчан. Так я вже був у музеї Юрія Федьковича, то вирішив відвідати і музей Ольги Кобилянської. Знайти музей цієї відомої українки не так і просто. Добре, що колеги навіть намалювали схему руху. Добре, що на вулиці Тобілевича був дороговказ.



У музеї заплатив 5 гривень за дорослого та за екскурсію 20 гривень.



Ось куди я повинен був йти ще під час прогулянки музеями! Достеменне перше місце по кількості білетів – їх тут аж 12 видають. Це один із 13 будинків, де жила Ольга Кобилянська у Чернівцях. Саме у Чернівцях з’явилися найвідоміші твори письменниці, але саме в цьому будинку вона лише редагувала збірки, жила із родиною та тут і померла.



Був здивований, що ця чернівчанка закінчила 4 класи школи, а свій рівень знань досягла самостійно.



Дуже багато особистих речей, спальна кімната автентична.



Вразив срібний лавровий вінок, який подарували львів’яни в знак поваги до таланту. Письменниця добре малювала, грала на різних музичних інструментах (а навчилася грати на слух), була хорошою вершницею.



Напевно один із найцікавіших експонатів – це подарована пляшка морської води. Ольга Кобилянська мріяла побачити море, але за все життя так його і не побачила. Дуже багато атрибутів моря у особистих речах мала – від венеціанського човника до різних мушель. Практично був шокований інформацією, що письменниця майстерно описала шторм на морі. Як можна описати подію, яку не бачив і яку важко сфантазувати?





Перші свої вірші написала німецькою мовою. Цікаво, що Ольга Кобилянська підписувалася "Кобиляньска", бо саме таке написання започаткував її батько.
Коли вже була досить поважного віку та хвора, то просила у рідних назбирати осіннього листя, бо дуже любила саме цю пору. Прості люди її дуже поважали і мали за щастя, коли вона виглядала із віконця і кланялася їм за пісні перед вікнами. Із Лесею Українкою Ольга Кобилянська вперше поспілкувалася саме на Полтавщині – чернівчанка приїздила до Києва на археологічний з’їзд, але всі засідання велися російською, якої Кобилянська не знала. Напевно, тоді ж виникла думка зустрітися із давньою подругою по листах. Цікавий факт, що листи Лесі Українки збереглися, а ось Ольги Кобилянської – практично лише півтора. Леся Українка не мала звички зберігати листи.



Цікаво, що прототипом Рахіри із твору "Земля" виступила проста сільська жінка на ім’я Маріука, але в селі всі так і називали її тіткою Рахірою. Тому молоді службовці при переписі до колгоспу так і записали її ім’ям героїні. Сама Маріука була ображена на Кобилянську за те, що та зобразила її як негативного персонажа.



Ольга Кобилянська мала прийомну дитину (позашлюбну доньку одного із братів) і, коли мала сили, то розповідала чудові казки своїм онукам. Також мала добру пам’ять і могла декламувати твори із "Кобзаря" кілька годин.
– Якщо мали б змогу взяти лише три книги із собою, що б вибрали? – запитали у Ольги Кобилянської.
– Євангеліє, бо воно піклується про душу, Гете, бо він додає розуму, та Шевченка, бо маю завжди пам’ятати ким я є.
Досить дивним і цікавим є дата народження письменниці. Вона народилася ввечері 26 листопада, але мати дуже містично ставилася до числа 13 (13+13=26), тому записали, що донька народилася 27 листопада.
– Так коли ж ви народилися, Ольго Юліанівно? 25,26 чи 27 листопада? – запитували у письменниці.
– Як і кожна жінка, я із радістю приймаю вітання всі ці три дні.
Ольга Кобилянська дуже кохала Йосипа Маковея, але той не відповів їй тим же почуттям. За давньою легендою, дівчина, яка знайде едельвейси, буде дуже щасливою і матиме міцну та велику родину. Ольга маленькою дівчиною на крутих схилах назбирала ці квіти, але повір’я так і не справдилося. Але цей гербарій був завжди із нею.



У музеї є портрети Кобилянської – вишитий ниткою, товщиною як людське волосся, написаний текстом із творів та вишитий трьома техніками.
Відомих чернівчан так багато, що виявити трьох найвидатніших дуже тяжко.



У Чернівцях навіть алея зірок є – на Театральній площі.



Там так багато відомих зірок, що виявилося, що пів-естради України із цього міста. Правда, деякі написи досить важко прочитати. Видно, що шанувальники не забувають свої кумирів.



Дмитро Гнатюк, Іво Бобул, Софія Ротару, Павло Дворський, Назарій Яремчук, Ян Табачник, Ані Лорак, Катерина Бужинська…



– Просто Буковина – це співочий край, – сказала чернівчанка при опитуванні.



Ось в чому суть – просто край такий. А люди тут живуть і від краю навчаються співати, писати, малювати, різьбити…
Хочеш навчитися співати – прямуй на Буковину! Далі ще буде...
А тим часом у Полтаві учасник проекту Юрій Дюг зустрівся із мером Олександром Мамаєм.

А тим часом у Чернігові учасник проекту Михайло Салітра дізнався, що жителі знають про Коцюбинського, але забули про Глібова.

А тим часом у Рівному Олександра Стародуб (Сушка) знайшла тут полтавського Короленка.