До редакції зателефонувала жінка. Сказала, що їй 76 років, звати Тетяною Іванівною. У нас відбулася така розмова.

- Чому ви пишете тільки погане про Путіна? – обурювалася пані Тетяна. – Він добра людина, хоче, щоб Україна знову повернулася до Союзу.

– Ви хочете повернення до Союзу? – запитую.

– Дуже хочу, – запевнила жінка.

- А навіщо?

- Бо тоді я була молода, гарна, здорова, працювала, – щиро зізнається.

- Але ж Путін не поверне вам ні молодість, ні здоров’я, ні роботу, – кажу. – Ви запитайте в онуків, чи хочуть, аби Україна повернулася до Союзу.

- А що їх запитувати… Внук хоче до Європи, бо там ніби багато заробляють і краще живуть. Вчитися там хоче в університеті, працювати. Внучка теж каже, що хоче виїхати до Америки. А я гадаю, що там нічого доброго немає. Нехай би приходив Путін і навів лад в Україні, – наполягає на своєму жінка.

- Тоді в Україні може початися війна, вбиватимуть людей. Можуть вбити ваших дітей і внуків Ви цього хочете? – терпляче пояснюю.

- Нікого вбивати не будуть! – кричить моя співрозмовниця. – Людей тільки страхають війною. А росіян не треба боятися. Вони допоможуть нам повернутися до Союзу. Там було добре. Ми були жовтенятами, піонерами, комсомольцями…

Заради своїх спогадів про далеку молодість бабуся готова пожертвувати не тільки майбутнім, а й життям своїх онуків.

– Потрібно орієнтуватися не на літніх людей, в яких ще живе дух покори перед сильними правителями і бажання повернутися до колишнього Союзу. Долю України повинна вирішувати молодь, яка хоче жити у вільній, незалежній країні. Путіну сюди дороги немає! – робить із такого діалогу висновок 18-річний син моєї знайомої.