Авто | Нерухомість | Робота
RSS logo rss  |  Вхід: Вхід в Молодий Буковинець Вхід через ВКонтакте
Головна | Приватні оголошення |Приватні оголошення Тури з Чернівців | Послуги | Досьє | Досьє - відомі люди Чернівців Афіша | Пропозиція тижня | Юрист-онлайн | Журнал "Давай Одружимось!" |
  Новини: Чернівців | України | Світу | » Політика | » Економіка | » Культура | » Спорт | » Здоров'я | » Кримінал | » Життя | » Фото | » Відео | » Новини читачів |
Два роки тому проректором з навчально-виховної роботи Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича вперше за всю історію існування вузу стала жінка – доктор історичних наук Тамара Марусик. Як вона досягла цих вершин і чи легко жінці-проректору у середовищі, де переважають чоловіки? Про це з пані Тамарою розмовляє кореспондент "МБ".
"Квіти і фото рідних завжди зі мною"
– Тамаро Володимирівно, чи було важко досягти високого становища і визнання?
– Було нелегко. Коли я закінчувала університет, було значно складніше отримати вчений ступінь, ніж тепер. Протягом чотирьох років писала кандидатську дисертацію, яку захистила 1991 року. Працювала на кафедрі, займалася науковою і громадською роботою. Колишній декан історичного факультету Юрій Макар постійно казав мені: "Тамаро, роби докторську роботу!" А якось так склалося, що докторів історичних наук – жінок – було дуже мало. І я стала в університеті першою жінкою-доктором історичних наук. Працюючи на факультеті, як то кажуть, з легкої руки Юрія Івановича, пішла до докторантури у 1999 році. Там навчалася три роки. 2003 року захистила докторську дисертацію у нашому Чернівецькому університеті. У 2002 році я була членом оргкомітету п’ятого Міжнародного конгресу україністів. Для конгресу треба було надзвичайно багато усього підготувати, і ректор Микола Ткач сказав мені: "На конгресі ти виявила такі організаторські здібності, що я би запропонував тобі посаду заступника проректора". Звісно, з одного боку, мені було приємно, а з іншого – страшнувато. 1997 року помер мій батько. Він був для мене надзвичайно вагомим авторитетом, у житті я завжди послуговувалася його вказівками і принципами. Він мені сказав: "Донечко, я дуже хочу, щоби ти стала доктором, щоби ти стала професором". І ось майже перед смертю батька я пішла цим, можливо, складним шляхом.
– Які жіночі "штучки" ви як жінка принесли із собою до нового кабінету?
– Коли я прийшла у цей кабінет, він був практично порожній. Я його робила справді за жіночим смаком. І хто заходить каже: "Так, відчувається, що це кабінет жінки, а не чоловіка". Я дуже люблю квіти. Будь-які квіти навіюють добрий настрій і заспокоюють. Тому перше, що я зробила, це принесла сюди багато квітів. Люблю також, коли поряд зі мною мої рідні. Тому я відразу взяла фотографії найрідніших – сина та невістки, яку називаю донькою. Дуже люблю й різноманітні статуетки. Ось ця жінка (показує на статуетку – витончений силует жінки в капелюсі – ред.), мені сказали, уособлює мене. Її подарували одразу, щойно я переступила поріг ще кабінету заступника проректора. І всюди, де б я не була, переношу її з собою. Книги свої принесла із собою, адже нині у мене є два докторанти і три аспіранти, а з ними треба багато працювати.
Для чоловіків
стала "стримуючим" фактором
– Як сприйняв чоловічий колектив ваш прихід?
– Добре пам’ятаю засідання вченої ради у грудні 2003 року (2 січня 2004 року я приступила до виконання обов’язків). Микола Васильович сказав: "Тамаро Володимирівно, прийдіть на засідання вченої ради, хоча ви й не член вченої ради, але прийдіть, бо ми будемо вас представляти". І ось завершується засідання вченої ради, а Микола Васильович каже: "Ну, а зараз у нас ще одне питання в "різному". Ми вирішили вперше в історії університету на посаду проректора, а поки що на посаду заступника проректора, призначити жінку". Ще не оголосив кого саме, а легкий шум вже пройшов у вченій раді. Відразу: "Кого-кого-кого?" Представники гуманітарних факультетів знали мене, а фізики, математики – ні. Микола Васильович: "Ну, встаньте, Тамаро Володимирівно, хай на вас подивляться, хто ви є". Я сиділа в кінці Червоної зали, під стіною. Я встала, і переважна більшість вченої ради – це 80 % чоловіків – повернули голови і подивилися, що це за жінка, яку Микола Васильович хоче запропонувати на таку посаду. Уявляєте мій стан? З одного боку, ніби це якось вперше і приємно, а з іншого боку – страшнувато. Усі декани – чоловіки, і проректори, і ректор – чоловік, і на засіданнях я – одна жінка. Чоловіки між собою можуть щось таке сказати, то при мені – стримуються. Навіть Микола Васильович мені сказав "Ну, Тамаро, хтось щось міг сказати, а ти вже як стримуючий фактор". Спочатку було важко. Чоловіки не завжди адекватно сприймають, коли жінка ними керує. Деякі декани, коли я тільки прийшла на посаду, казали: "Що ти, Тамаро, даєш мені завдання?". Микола Васильович навіть якось суворо сказав: "Вказівки Тамари – це мої вказівки. Після відзначення 130-річчя університету, після видання книги про університет, один з деканів сів і сказав: "Ти знаєш, Тамаро, ми думали, що ти не всерйоз і не надовго, а виявляється, ти всерйоз і надовго".
"На місці кожного студента бачу свою дитину"
– А як ставляться до вас студенти?
– Я бачу, що студенти тягнуться до дівчат, які працюють у відділі. Вони із задоволенням сюди приходять, проводять різноманітні заходи, зустрічаються із працівниками відділу. Коли я прийшла, було 8,5 тисячі студентів. Мені, можливо, як мамі і як жінці більш зрозумілі проблеми студентів, бо я на місці кожного студента бачу свою дитину. Чоловіки теж співчувають, але, їм, можливо, не завжди так болить, як материнському серцю. Коли ми виселяємо якогось студента, я завжди думаю, куди він піде. На його місце ставлю свого сина і думаю, як би я вчинила стосовно нього.
– У власній сім’ї ви так само – "головнокомандувач"?
– У сім’ї я просто мама для свого сина і невістки. Незабаром народиться онук, то буду й бабусею. 


Біографічна довідка
- Марусик Тамара Володимирівна народилася у Чернівцях у родині службовців.
- Закінчила історичний факультет Чернівецького державного університету 1978 року.
- 1991 року захистила кандидатську, а 2003-го – докторську дисертацію "Західноукраїнська гуманітарна інтелігенція: динаміка складу, діяльність, стосунки з владою (друга половина 40-х – початок 60-х років ХХ ст)."
- Автор понад 100 наукових праць.
- Підготувала і веде навчальні курси: "Культурологія", "Політичний терор і тероризм в Україні", "Конфліктологія і теорія переговорів".
- Син Костянтин – випускник юридичного факультету ЧНУ, працює старшим прокурором обласної прокуратури.
- Життєве кредо: "Існують три речі, заради яких є сенс жити: щастя та успіх твоїх близьких, залишитися в історії своєї країни, допомагати людям". 

Рейтинг:
(голосів: 1)
28-10-2006, 16:55
Коментарів 0 Переглядів 2559

Теги -
Новини партнерів:
Популярне Коментують
• Новини
Погода, Новости, загрузка...
Політична клоунада як апогей безвідповідальності
Як у влади, так і в опозиційних політиків мета - власні політичні інтереси, а вже потім Україна та її люди
Loading...
Лісівники та природоохоронці святкували разом! (прес-реліз)

Професійне свято та 25-річчя з дня заснування Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства лісівники краю масштабно відзначили минулої суботи в Боздоському парку в Ужгороді.
Буковинська кухня: 8 "смачних" пропозицій від ресторанів у Чернівцях (на правах реклами)

Для своїх постійних клієнтів і приїжджих гостей буковинські ресторани охоче пропонують найсмачніші наїдки Буковинського краю та свої фірмові страви
"La mulți ani": у нас завжди смачно й по-домашньому! (на правах реклами)

Тут відвідувачам пропонують молдавську та європейську кухні. Окрім смачної їжі, особливу атмосферу створить інтер’єр.
Ми гарантуємо гідні умови праці та нове обладнання, офіційне працевлаштування, заробітну плату від 6000 до 10000 грн
Європейське швейне підприємство "Бібі Фешн" запрошує на роботу (на правах реклами)
Фабрика вікон "Болена": на честь 20-річчя – дитяче свято! (на правах реклами)
10 вересня о 15:00 в Центральному парку імені Тараса Шевченка на честь святкування 20-річчя з дня створення компанії "Болена" та такого ж ювілею роботи бренду "Rehau" в Україні влаштували незабутнє дійство для малечі.