Юлія Боднарюк
Вже з перших хвилин перебування у Красноїльську стає прикро, що не знаєш румунської: 90 % мешканців – румуни. Неймовірно, але усі мешканці чарівної вроди – статні, чорняві, а посмішка – танеш від щастя…
При в’їзді до Красноїльська зустрічаємо літню бабусю у стильному шкіряному плащі і традиційній хустині.
– Як живеться у Красноїльську? – запитую.
– Бідуємо, – мружачись від щасливої посмішки, відповідає бабця, прямуючи до магазину.
Йдемо далі, із подивом розглядаючи супутникові антени, які біліють на кожній хаті. Такої кількості "тарілок" загалом не може бути! На одній двокімнатній дерев’яно-саманній хаті ми налічили аж чотири(!) супутникові антени!
Тішать око й триповерхові будинки, які, як пізніше пояснили мешканці, зовсім не триповерхові – під землею є ще один, четвертий, поверх. "Там паркинг, все таке інше"…
– Багато мешканців їдуть на заробітки, – розповідає селищний голова Овідіу Мітрік. – Приїжджають – будують гарні будинки, купують автомобілі. Зараз, бачу, "запали" на "Мерседеси-очкарики". А у мене службова "шістка" – отримав від попередників.
Чудове у нас село, і люди працьовиті, а ось роботи немає – доводиться їхати за кордон. Нині влаштуватися можна хіба до школи, лікарні, лісництва.
На околиці села є мармур. Не знаю, чи зараз його ще видобувають.
А край чудовий – сюди б інвесторів….
Що ж може запропонувати Красноїльськ потенційним інвесторам? Овідіу Дмитрович каже, що їхній край не гірший за Яремчу: ліс, три гірські озера, біля яких можна будувати бази відпочинку.
– Але все треба починати з нуля – з доріг, комунікацій. До нас звернулися місцеві підприємці, щоби збудувати лижну трасу. Рішення є, але руху немає, кажуть, що навесні розпочнуть будувати.
У Красноїльську три румунські школи, одна – українська. Тепер вивчають українську мову, а раніше вчили російську. Тому ті, хто закінчив школу до1992-1993 років, часом, і не знають української, якщо не було необхідності вивчати її.
Із приємністю пан Овідіу зазначає, що народжуваність у них – одна із найвищих у районі.
– Народжують – отож гарний настрій є, – каже він.

бліц-опитування
Олег Соколовський, дільничний:
– Найбільша проблема – бійки, хуліганство. "Хворе" питання – земельні суперечки, бо землі не вистачає, а молодь повертається із заробітків – хочуть будуватися. Дивіться, які будинки гарні будують – отож селище живе, розвивається!

Магдалина Грозаву, мешканка селища:
– Гарне село, велике, а ми – бідні. Колись було багато роботи – і на ДОКу, і у лісі, і тапочки виготовляли. Я 37 років на полі пропрацювала, була ланковою, депутатом. Молоді важко – ніде працювати. Їдуть за кордон, повертаються, а де працювати тут?