У господарстві Сергія Писарюка із Сокирян нині є понад 200 декоративних птахів. Яких лиш назв тут не почуєш: орпінгтон золотий палевий (англійської породи), мінорка чорна (італійської), гамбурзькі кури (німецької), кохінхін білий і чорний (китайської), голландські білоголові, китайська пухова, індики українські білі широкогруді та качки мускусні (червоні, глухонімі).
Із Сергієм Миколайовичем ми познайомилися торік у вересні в автобусі, який прямував до столиці. Я їхала на навчання, мій попутник – на виставку птахівництва. І ось майже через рік після тієї розмови я на "фазенді" (так у Сокирянах називають сільськогосподарські приватні господарства) Писарюків. Першим зустрів мене маленький чорний півник, ніжки у якого були, мов у капцях. Як потім дізналася, дворічний мініатюрний кохінхін…
Декоративним птахівництвом Сергій Миколайович займається понад шість років. А почалося усе випадково: пішов з донечкою до зоопарку, який приїхав на декілька днів до Сокирян, і… побачив білу пухову китайську курочку.
– Що у Києві на виставці ви побачили для себе нового? – запитую.
– Головне, що побачив і почув, як правильно і чим годувати птицю. Зараз переважно користуюся настановами свого однокурсника Юрія Ванжули (разом навчалися у Кам’янець-Подільському сільськогосподарському), який викладає в Українському інституті у Вінниці, – каже Сергій Миколайович. – Він же співпрацює з американською фірмою "Мультигейн" з виробництва комбікормів. Почув також про різні українські добавки до кормів. Раніше ж використовував тільки голландські. Там же на виставці придбав омріяного китайського кохінхіна білого з Москви. А ще хотів би мати кохінхіна голубого, віандота срібного. Ми ж коли збираємось на виставки (у Києві, Львові, Івано-Франківську, Тернополі, Чернівцях, Вінниці), то спочатку зідзвонюємося з любителями-птахівниками, запитуємо один одного, що кому треба, а тоді веземо із собою курчат.
І взимку, і влітку Сергій Писарюк зустрічає схід сонця на вулиці. Встає о п’ятій ранку, щоб доглянути свою птахоферму, а відтак на роботу – до інкубаторної станції.
Якось не дорахувався господар маленької білої курочки, яка вже два сезони не хотіла виводити курчат. А через кілька днів знайшов її під кущем смородини: саме тут облюбувала вона собі гніздечко для потомства.
А загалом усі птахи тут майже ручні, дуже довірливі. Жартома запитала Сергія Миколайовича, яким шампунем він купає золотого орпінгтона, кожна пір’їнка якого виблискує на сонці, як самоцвіти. Яйценосність курей різна, а вага деяких – чотири-шість кілограмів, качок – до семи, а індиків й по 30 кілограмів. Мріє господар і про власну виставку…
Полтава, Львів, Хмельницький, Кишинів, Житомир, Харків – звідусіль шлють до Писарюків листи, приїжджають колеги-любителі.