В одному з найбільших сіл області – Кам’янці Глибоцького району – вранці 12 серпня перекрили рух автотранспорту мостом на річці Сірет через те, що майже на метр посередині мосту просіла опора.
Тепер маршрутки доїжджають до мосту, а далі люди йдуть пішки: до центру – два кілометри, до окраїн – п’ять-шість кілометрів. Цим мостом також рухався транспорт до сіл Старий Вовчинець, Багринівка, Біла Криниця.
Для мешканців Кам’янки руйнування мосту не стало великою несподіванкою. Про підмивання його опор депутати сільради говорили ще декілька років тому.
У червні нинішнього року стало помітним просідання опори, це було добре видно на проїжджій частині та на поручнях. Голова сільради Дмитро Шмідт особисто відвіз листи-звернення до ОДА та в облавтодор.
Тоді ж на в’їзді через міст з обох боків розмістили застереження: "Увага! Аварійний міст!" та знак обмеження вантажопідйомності – до п’яти тонн. Однак, незважаючи на це, мостом і далі рухалися, починаючи з шостої ранку, КрАЗи, КамАЗи та МАЗи, завантажені 15-20 тоннами гравію.
Вивезення гравію, за яким в області стоять далеко не останні люди, і є однією з причин руйнації мостів не лише в Кам’янці, але й в інших селах Глибоцького та сусіднього Сторожинецького районів.
Інша проблема – відсутність коштів на здійснення робіт з регулювання русла Сірету та укріплення його берегів.
Міст побудували на початку 60-х років. Раніше на річці Сірет стояв водяний млин, течія була тиха, річка розділялася на два рукави, що стримувало швидкість течії. Нижче мосту за якийсь кілометр була ГЕС, гребля якої теж стримувала швидкість течії. Регулюванням русла, укріпленням берегів займалося Сторожинецьке управління експлуатації гірських річок та осушувальних систем. Вже років 15 жодних подібних робіт ніхто не здійснює. Тепер береги осуваються, вода вимиває з корінням дерева, швидка течія поглиблює русло ріки та малих річок.
Через це й руйнуються мости, які, до речі, стоять на залізобетонних опорах.
Сірет розділяє Кам’янку на дві частини. З одного боку села до школи ходять понад 150 учнів, яких навіть довозить шкільний автобус.
За річкою розташовані держлісгосп, ферми, тік та інші господарські споруди колишнього КСП. Більшість земельних паїв селян теж за річкою. То як же перевозити урожай з полів? Тепер, щоби завезти дрова, вугілля чи інший товар до села, потрібно об’їжджати через Черепківку, а це десь 10-12 кілометрів. За нинішніх цін на пальне це добряче вдарить по кишені і селян, і підприємців.
Якось мені вдалося поспілкуватися з одним з водіїв КамАЗу, що возили гравій через міст. Він сказав: "Вивезення гравію не чіпайте, бо за цим стоять великі бізнесмени, і вони можуть створити вам проблеми".
Щоправда, поки що це створило проблеми жителям великого села.