Вулицею Грушевського до Верховної Ради авто, які везли і прихильників БЮТ, і антикризової коаліції, піднімалися поволі. Бютівців висадили біля Кабміну – у парку навпроти розташоване їхнє наметове містечко, а регіонали за двісті метрів вище – у Маріїнському парку. У коаліціянтів місце розташування почесніше і вигідніше – навпроти Верховної Ради вони облаштували близько ста наметів. На майданчику біля центрального входу до парламенту стоїть світлодіодний екран (майже такий, як у Чернівцях на площі Філармонії), а самі "антикризовики" по периметру оточили огорожу довкола парламенту. На екрані – трансляція засідань Верховної Ради. Під екраном – сцена, з якої лідери антикризової коаліції закликають своїх прихильників підтримувати "народного прем’єра" Віктора Януковича. Лунають українські пісні, блакитні прапори тріпочуть на вітрі, настрій піднесений – "антикризовики" успішно використовують досвід "помаранчевих".
У наметах регіоналів майже немає дівчат
Наметове містечко подібне до літнього курорту, та ще й безкоштовного. Хлопці ліниво розляглися біля наметів. Деякі їдять морозиво, інші від спеки рятуються напоями – пивом чи мінералкою. "Синьо-білих" стаціонарно перебуває там приблизно шістсот-сімсот осіб, хоча постовий регіонал при вході до табору з упевненістю сказав, що їх – півтора мільйона (!?). У наметах живуть переважно хлопці, дівчат немає, натомість бабусь-соціалісток із малиновими знаменами Соцпартії вдосталь. На мітинги вони приходять щодня.
– Сьогодні "Мерседеси" їдуть Києвом так, що не пройти. На околицях Києва, де ліси, озера і річки, побудовані три-, чотириповерхові дачі. Виходить, що коли "помаранчеві" прийшли до влади, вони почали дбати лише про себе і розкрадати країну, – каже киянка Лариса Мережко, член Соціалістичної партії. – За останні два роки я стала ще біднішою. Із пенсії 390 гривень я платитиму 380 гривень за квартиру. Коли Янукович був прем’єр-міністром, я жила спокійно, як у Радянському Союзі.
Харчів у наметовому таборі "регіоналів" не вистачає. Хлопці розповідають, що попри обіди з супами та картоплею, їм доводиться підживлюватися ще й продуктами з магазинів. Оглянути польову кухню мені не вдалося, бо поважні дядьки, які сиділи біля входу, нервовими жестами руки вигнали мене, не сказавши жодного слова.
Бютівці на мітинги ходять пішки
Бютівцям пощастило менше. Від наметового табору навпроти Кабміну на мітинги до Верховної Ради їм доводиться ходити пішки. Та й трибуна у них не найкраще розташована – з тильної стіни парламентської будівлі, без екрана, зате із гучною стереоапаратурою. У п’ятницю, 14 липня, на мітинг їх зібралося близько трьох сотень. Того дня з трибуни до людей зверталися народні депутати Петро Гасюк та Андрій Шевченко. Мітингували недовго. Після дванадцятої почали розходитися, адже Мороз оголосив перерву до вівторка, і парламент розійшовся працювати по комітетах.
Регіонали з прапорами біля стін Верховної Ради ходили ще довго, бо це їхнє місце дислокації, а бютівці повернулися до себе у наметове містечко. У їхньому таборі близько п’ятдесяти наметів. Атмосфера набагато спокійніша, ніж у таборі "коаліціянтів". Люди зайняті більш інтелектуальною працею, ніж регіонали – читають газети, грають у шахи, ведуть політичні дискусії. Люди там переважно середнього віку – 30-40 років.
– У такому складі Верховна Рада працювати не зможе, тому що у її роботу закладено принципи "купи-продай". Мороз – яскравий приклад. Такі люди не можуть бути законодавцями, – каже депутат Миколаївської міської ради Олександр Курченко. – На сесії міської ради в Миколаєві 46 депутатів із 90 проголосували за так звану антикризову коаліцію. Це при тому, що у складі міської ради 45 регіоналів, 11 бютівців, 5 комуністів, декілька "зелених" і вітренківців. Навіть серед самих регіоналів у Миколаєві коаліція не користується підтримкою.
Стаціонарно у парку поблизу Кабміну перебуває близько двохсот осіб. Молодь з Києва приходить на мітинги або приїздить з інших областей України. "Червоно-білі" кажуть, що стоять тут за ідею, а регіонали на мітингах заробляють гроші. Їжі бютівцям вистачає. Харчуються консервами, макаронами, печивом, чаєм та іншими продуктами.
"Будемо стояти, доки Президент не розпустить парламент"
На майдані Незалежності тих, хто мітингує, найменше – усього двадцять наметів партії "Пора". Стоять і білі намети від Блоку Юлії Тимошенко. Там роздають агітпродукцію. Наметів чи прапорів від "Нашої України" немає – ні на Майдані, ні біля Верховної Ради, ні біля Кабміну.
Майдан найрясніше закладено щитами з гаслами на кшталт "Мороз – іуда" і "Парламент – у розпуск". "Пористів" небагато – до півсотні осіб. Харчуються хлопці за "шведським столом" – усе, що приносять. Навіть висить оголошення з проханням поділитися гарячими напоями, швидкосупами, печивом, паштетами, крупами.
– Акції протесту триватимуть ще тиждень-два, – вважають Юрій та Віталій з Черкаської області. – Дуже соромно за Президента. Будемо стояти, доки він не розпустить парламент.
Мітингово-наметове життя у Києві аж ніяк не заважає киянам та гостям міста. Кожен поспішає у своїх справах. Дехто прогулюється Маріїнським парком, знайомиться із життям наметового містечка регіоналів. На Майдані багато відпочивальників. Діти та дорослі хлюпаються у фонтанах. Один чоловік навіть помив голову шампунем, а потім й одяг вирішив попрати.
Родина з Івано-Франківська зовсім не зважає на розкладені намети "пористів" та агітаційні плакати:
– Ми проти цього. Ці люди не мають що робити, – вважає Галина. – Країною керують "верхи", а ми, низи, нічого не змінимо. Мітингами люди нічого не досягнуть, потрібна революція. Треба підніматися так, як колись селяни 1917 року.
Іван з Кіровограда вважає, що якщо мітинги відбуваються, то вони комусь потрібні, передусім тим, хто відстоює свою громадську позицію.
Пожвавлення мітингового руху очікується сьогодні, 18 липня. Об 11 годині вкотре має відбутися засідання сесії Верховної Ради.