"З вогнем не грають" – постулат, який нам з пелюшок "вбивають" у голови.
Проте є божевільні, які приручили вогонь і зробили його інструментом для враження свідомості глядачів. Це – файєр-шоу.
На закритті фестивалю "Шешори-2006" феєрично-екзотичне вогняне дійство супроводжувало виступ гурту "Перкалаба". Бій з палаючими мечами, танці з вогняними кулями на ланцюгах (вони називаються "поі"), дівчина із двома вогняними крилами-віялами – враження від побаченого словами не передати.
Шешорівське файєр-шоу за походженням переважно чернівецьке, адже основний склад учасників – своєрідна збірна нашого міста з двох команд. Одна із них – "Shadows of the fire" ("Тіні вогню"). Є серед "тіней" і дві дівчини: Оля та Юля. Вони – найулюбленіші об’єкти для фото і телеоб’єктивів, завдяки їх неперевершеній пластичності та жіночності, що поєднується з прирученим вогнем.
Саме вони розповідають про своє небезпечне захоплення.
"Звук вогняної кулі біля вуха неможливо забути"
– Файєр-шоу – це хобі чи стиль життя?
Юля: "Поки що – хобі. Проте воно затягує дуже сильно. Коли вперше береш до рук не тренувальний інструмент, а живий вогонь, це – страшно. А вже потім до вогню неможливо не повернутися. Він стає своєрідним наркотиком".
Оля: "Звук вогняної кулі, що несеться повз вухо, неможливо забути. Крім того, завдяки файєр-шоу я захворіла на динамічну медитацію. Стою, тренуюся, і мої рухи перетягують мене в інший світ. Я нічого не помічаю навколо себе".
– Скільки людей у "Shadows of the fire"?
Юля: "Основних учасників – п’ятеро. Ще є троє учнів, які поки що не виступають. Компанія підібралась неймовірна – фізик, економіст, художник-коваль, художник-ювелір і художник-ткач. У перспективі – ще один фізик, геодезист та фінансист".
"Кращий варіант для шоу – мінімум одягу"
– Яким є ваш "арсенал"?
Оля: "Основне "поі" – кулі на ланцюгах. Під час тренувань їх замінюють невеликі м’ячики. Потім – "віяла", з ними виступає Юля. Шест, запалений на кінцях – більш чоловічий інструмент. Робоча частина інструментів виконана зі скловолокна, воно майже не згоряє. Як паливо використовуємо зазвичай гас. Пробували "крутити" суміш з бензину та солярки, але вона більш небезпечна і смердить неймовірно".
– Нещасні випадки трапляються?
Юля: "Іноді. З технікою безпеки у нас суворо. Не підпускаються до вогню нетверезі, нетреновані учасники. Велике значення має одяг, він не повинен бути надто вільним і зробленим із синтетичних матеріалів (легко підпалити себе). Ідеально для файєр-шоу підходять костюми зі шкіри. Проте для себе я зрозуміла, що найкращий варіант – мінімум одягу, якщо дозволяє погода.
– Шешори – це ваш дебют перед великою аудиторією?
Юля: "Так. До того ми виступали переважно у Чернівцях на маленьких концертах, де публіка добре знайома. Іноді – на днях народження, весіллях.
– Як воно – перший виступ перед величезною кількістю людей? Не було страшно?
Оля: "Я взагалі дуже хвилювалася. Мене один наш колега заспокоював за сценою, робив масаж . А коли вийшла на "арену", хвилювання тривало хвилин п’ять. Потім я вже не розрізняла облич людей, хоча знала, що вони там є. Публіка для мене перетворилася на суцільну масу, єдиний організм. А під кінець я вже просто "відривалася".
Юля: "Головне – абстрагуватися, відмежуватися від публіки, увійти у свій світ і робити свою справу. Крім того, глядачі нас приймали дуже тепло, а це дуже важливо".
Оля: "Ще з хвилюванням впоратися допомагало розуміння, що перші два ряди – наші, так би мовити, "співгромадяни", наші друзі. Вони і кричать голосніше, і знають, на що ми здатні, тому вірять у нас".
"У планах – вогняна вистава на 20 хвилин"
– А підлаштовуватися під музику "Перкалаби" не було важко, адже вона доволі енергійна і швидка?
Юля: "Якось впоралися. Ми звикли виступати під музику. Без музики файєр-шоу неповне, вона задає ритм. Наш звичайний супровід – там-тами, під які ми виступали за день до закриття, так би мовити, неофіційно. А хлопці з "Перкалаби" дуже прикольні. Коли вони зрозуміли принцип нашої роботи, іноді навіть підігравали нам. Наприклад, я вийшла з віялами, а пісня вже закінчувалася. Інструмент просто так не кинеш, тому що має прогоріти гас, і музиканти продовжили грати саме для мене. Тому можу сказати, що наш тандем вдався".
Оля: "Мені цимбаліст "Перкалаби" подарував свою сорочку. На знак прихильності".
– Яке значення для вас мав виступ на "Шешорах"?
Оля: "Це для нас перехід на вищу сходинку, нас бачили не лише люди з усієї України, а й іноземці. Коли ми збирали гроші під час виступу (на пальне для шоу), в шапці опинилися молдовські леї, чеські крони, польські злоті і британські фунти. Також нас запросили "крутити" і в інших містах – це говорить про якесь визнання. Сподіваємося, що Шешори стануть нашим своєрідним талісманом".
– Які у вас плани щодо файєр-шоу?
Юля: "Хочемо створити Театр вогню. Поки що виступаємо хаотично, кожен виходить і робить те, що вміє, "командної" гри дуже мало. Будемо починати з невеликих постановок хвилини на дві. У планах – вогняна вистава десь на двадцять хвилин, з режисурою, продуманими костюмами і музикою".