Подружжя Курилюків мешкає у власному особняку в Садгорі, а з ними – шестеро неродовитих собак. Здебільшого таку кількість домашніх тварин заводять блаженні бабусі, котрі шукають їжу для своїх вихованців на смітниках. А Ганна Танасівна і Мирослав Дмитрович – люди цілком благополучні, матеріально забезпечені і загалом без дивацтв.
– Ми просто завжди любили собак, – пояснює Ганна Танасівна. – Коли не було свого житла, то хоча б годували їх на вулиці. А тепер, коли маємо будинок і двір, можна вже дати тваринам притулок.
Топик – справжній педант
Собаки Курилюків – кожен зі своєю історією, неповторним характером. Ось, приміром, загальний улюбленець Топик. Хоч він і не вродився чистокровним, його походження господарі добре знають: мама – двірняжка, тато – карликовий пінчер. Сам Топик більше вдався в тата. Фахівці сказали, що він був би стовідсотковим пінчером, якби не завелика кількість білих плям. Але господарям було байдуже до породи симпатичного цуценяти – його негайно "всиновили".
– Він надзвичайно розумний! – захоплено каже господиня. – Я цілковито переконана, що Топик розуміє людську мову. А головне – у нас із ним дуже подібні характери. Я педантична, люблю порядок, і песик – такий самий: охайно складає свої іграшки, чистюля. Коли його приводимо з прогулянки, він кроку не ступить із килимка біля порога, доки йому не помиють лапки. До речі, коли холодно, ми виводимо його в одязі, і йому це дуже подобається. Без проблем приймає ліки, коли потрібно. Одне слово, Топикові подобається бути цивілізованим домашнім собакою.
У Гастона все тіло було у шрамах
Лише Топик із усієї собачої команди Курилюків потрапив до цієї родини маленьким цуциком, із домашніх умов у домашні. Решту, покинутих або й скалічених іншими людьми підбирали на вулиці.
Пінчерку Пальмочку виявили біля "Майдану". Охоронці казали, що вона ходила там уже тиждень. Про її колишню домашність свідчили деякі звички. Так, Пальмочці дуже подобалося їсти з рук. Фактично лише так вона і їла. До того ж було помітно, що собака незабаром народить. Стало шкода її та малюків – забрали додому. Невдовзі з’явилися на світ четверо цуценят. Трьох роздали, а одну дівчинку – Тіну – залишили собі.
Гастона знайшли біля автозаправки. Він, великий та м’язистий, не виглядав на двірнягу, але породу було важко визначити. Був дуже худим і трохи подібним до боксера. А все тіло собаки було в шрамах та свіжозагоєних ранах, змащених зеленкою.
– Ми якось одразу вирішили, що це, напевно, бійцівський пес, який брав участь у боях, – розповідає Ганна Танасівна. – Напевне, він дуже постраждав під час бою, використовувати його більше не могли і викинули. Або ж він просто втік. Потім знайомі кінологи визначили, що наш новий собака – метис мастифа та пітбуля. А ім’я Гастон ми йому не просто так підібрали – прочитали у словнику, що у перекладі з древньогерманської це означає "гість, чужоземець". Якраз підійшло.
Зараз Гастон – головний охоронець дому. Він зовсім не агресивний, навіть лагідний, але роботу свою виконує сумлінно. Якось у Курилюків працював майстер, робив ремонт. Коли він заходив у дім, жодних проблем не було, адже Гастон бачив, що господарі вдома. Потім господарі пішли у своїх справах, а майстрові знадобилося вийти у двір за якимись матеріалами. Вийшов також без перешкод, а ось знову зайти всередину не зміг: Гастон сів біля порога і погрозливо гарчав. У дім, коли немає господарів, він нікого не пустить. Довелося майстрові чекати, коли повернеться Мирослав Дмитрович.
Шарик зустрічав
25-ий автобус
Ще двоє собак Курилюків – зовсім не шляхетного походження, звичайні двірняги. Шарика взяли з вулиці, неподалік дому. Він щодня там сидів і з надією у погляді зустрічав автобус №25. Неважко було здогадатися, що цим рейсом колись приїжджав господар Шарика. Мабуть, собака бігав без прив’язі і ходив зустрічати господаря до автобусної зупинки. Різне могло трапитися: може, переїхала та людина, а може, й померла, а собака не зрадив своєї відданої звички.
І нарешті – Лабуш – начебто нічим не особливий пес, сторож двору. Він живе по-сільському, на прив’язі, але своєю долею цілком задоволений. Порівняно з попереднім вуличним життям, він помітно додав у вазі і явно повеселішав.
Цікаво, що собаки, яких Ганна Танасівна і Мирослав Дмитрович брали до себе вже дорослими і навіть "у літах", дуже швидко звикали до своїх нових імен, одразу ж визнавали нових господарів. Вочевидь, цим тваринам притаманна вдячність.
– Собака – не лише втілення вірності та відданості, – каже Ганна Танасівна. – Мене вражають інші їхні риси, які людям варто перейняти. Наприклад, уміння мобілізуватися у потрібний момент і розслабитися у час відпочинку. Але найголовніше – собаки шляхетні та порядні, і цим вони вищі за багатьох людей. 

Поради ветеринара
Якщо ви підібрали тварину на вулиці…
- Дворазово, з інтервалом у 10 днів, дайте глистогінний засіб, рекомендований для цього виду тварин.
- Якщо виявили бліх, обробіть шерсть відповідним засобом – краплями на загривок, спреєм тощо. А від миття, щоб уникнути зайвого стресу, краще у перші дні відмовитися.
- Годувати взяту з вулиці тварину краще натуральними продуктами. Різке введення у раціон готових кормів, яких тварина на вулиці їсти не могла, може викликати серйозний розлад травлення. Почати варто з вареного м’яса та субпродуктів, рисової каші, свіжого сиру, кефіру. Годуйте невеликими порціями, але часто. Пам’ятайте, що голодна тварина може жадібно накинутися на їжу і завдати собі шкоди переїданням. Стежте за реакцією тварини на кожен новий продукт.
- Якщо це породисте цуценя, слід спершу зробити вакцинацію, а потім уже виводити його на прогулянку.
- Якщо у вас уже є інші тварини, не варто поспішати знайомити їх із новачком. За можливості, потримайте його кілька днів "у карантині".
- Великих собак, особливо бійцівських порід, краще не підбирати, якщо у вас немає навичок поводження з такими тваринами. У кожному разі одразу ж повезіть собаку до професійного кінолога для виявлення прихованої агресії чи неадекватної поведінки.
- Якщо тварина має серйозні пошкодження (глибокі рани, травми, переломи), не намагайтеся надати допомогу самотужки – одразу відвезіть до ветеринара.