Злощасний день 29 вересня 2006 року 44-річний чернівчанин, начальник дільниці ремонтно-експлуатаційного забезпечення ВАТ "НВФ "Граніт" Іван Бричка згадує з тремтінням у голосі:
– Була п’ятниця. Я саме мав намір після роботи податися до батьків на Тернопільщину, але потрібно було ще прокласти резервний кабель у шахті на підстанції на вулиці Руській. Приблизно о пів на дванадцяту мене й ударило струмом. Яка напруга, я знав, бо не вперше маю справу з електрикою.
Коли почув тріск і побачив яскравий спалах, в голові відразу промайнула думка про своїх дітей – сина Степана і доньку Наталку, якій минуло чотири з половиною рочки і яка нізащо не ляже спати, доки не буде татка. До речі, син бачив, як хлопці винесли мене нагору, бо вчиться у школі, яка розташована поблизу підстанції.
Отямився я вже в лікарні на вулиці Фастівській. У реанімаційному відділенні лікарі все зробили для того, щоби підняти мене на ноги. Слава Богу, зараз почуваюся добре. Єдине, що гнітить, це те, що можуть відрізати великий палець правої руки, який почорнів.Також німіє й ліва нога. Бувають і провали в пам’яті. Скажімо, відгадую кросворди в газеті, перегорну сторінку і вже не пам’ятаю, що писав хвилину тому.
"Мене врятувала велика любов моєї Наталочки"
За словами Івана, його дружина ходила у церкви і монастирі, ставила свічки за одужання чоловіка. А вдома з ініціативи батьків і брата в храмі молилися за нього земляки. "Цим я дуже розчулений і вдячний їм. Ходила дружина й до ворожки, яка сказала, що мене врятувала велика любов моєї Наталочки до мене", – каже Іван.
Нині Іван Бричка ще перебуває у стаціонарі міської лікарні, де йому роблять перев’язку руки, але ночувати вже ходить додому, адже мешкає неподалік.
– Електрична дуга пройшла через праву руку і вийшла через ліву ногу, – розповідає лікар Ігор Дригібко, який лікує дивом врятованого пацієнта і був на чергуванні, коли Івана Бричку привезли з місця події. – Якщо під час удару серцеві клапани відкриті, людина виживає. Якщо ж закриті – летальний вислід гарантований. Як правило, після уражень струмом високої напруги потерпілий, який вижив, втрачає якісь кінцівки – руки чи ноги. А Іван Васильович у сорочці народився.
Подібні випадки бували, але люди виживають рідко
Думку свого колеги розділяє й завідувач відділення термічної травми і пластичної хірургії Мирослав Малейкий.
– У нашій практиці вже були подібні випадки. Приміром, два роки тому удар у 10 тисяч вольт отримав геодезист з Івано-Франківщини, який тут працював – він залишився живим, але довелося ампутувати усі пальці обох рук. А ось 12-річного хлопчика з Глибоцького району вдарив розряд з високовольтної лінії з напругою у 360 тисяч вольт: він виліз на стовпа і хворостиною намагався дістатися дроту. Як наслідок, позбувся лівих руки і ноги, але у цьому випадку електроураження було не безпосереднім. Ще два аналогічні факти сталися з підлітками декілька років тому в Сокирянському і Вижницькому районах – вони теж залишилися інвалідами.
Про те, за яких обставин стався випадок з Іваном Бричкою, розповів начальник територіального управління Держпромгірнагляду по області Володимир Іванович:
– Розслідувала випадок спеціальна комісія з наших інспекторів. На об’єкті працювала бригада з двох осіб – І. Брички та П. Кривого, які здійснювали монтаж електрокабелю 10 кВ. Причиною нещасного випадку стало самовільне розширення зони робочого місця без виконання технічних заходів – відключення і заземлення. Після ураження електрострумом спрацювала система захисту кабельної лінії, яка була відключена. На крик Кривого прибігли голова правління ВАТ "НВФ "Граніт" і ще якийсь чоловік, вони втрьох винесли потерпілого на свіже повітря, а потім відправили до лікарні. Там ми зустрічалися з Іваном Васильовичем та його дружиною й ознайомили їх із соціальними правами, які існують для тих, хто потерпів на виробництві. Та найголовніше, що Бричка залишився живим. Це дуже рідкісний випадок у нашій практиці з подібних ситуацій.