Володимир Єршов вже 25 років – головний лікар залізничної лікарні, що на вулиці Червоноармійській. Він любить свою роботу, а ще любить мандрувати і збирати найрізноманітніші речі.
Проект лікарні знайшов на пічці
Коли 1981 року Володимир Іванович прийшов головним лікарем у залізничну лікарню, вона тоді розташовувалася на вулиці Шевченка. Приміщення віддали під лікарню у післявоєнні роки, а раніше тут був будинок священика.
– Це місце зовсім не підходило під лікарню, – розповідає Володимир Іванович. – У палатах було по 15 осіб, пічне опалення. Тут нічого не змінювалося 30 років.
Проект нової лікарні для залізничників Володимир Іванович знайшов випадково – він валявся на пічці. Її ніхто не збирався будувати. А він тоді одразу взявся за роботу.
– На початку 80-х я потрапив до Москви у Міністерство шляхів і зв’язку, і з їхньою допомогою 1983 року розпочалося будівництво нової лікарні. А загалом від початку розробки проекту лікарні до її здачі в експлуатацію минуло 30 років, – розповідає Володимир Іванович. – Пам’ятаю, як закладали перший камінь. Спеціально для будівництва лікарні пригнали деяку техніку з БАМу. А у фундамент ми заклали порожню пляшку шампанського із "Посланням наступним поколінням". Йшлося там про високе – "світле майбутнє", "комунізм" тощо.
Лікарню будували тривалий час, а 1986 року, коли сталася аварія на Чорнобильській атомній станції, будівництво планували навіть "законсервувати". На це готові були виділити окремо кошти, але Володимир Єршов відмовився і продовжував будівництво. У будівництві лікарні брали участь лікарі. Ходили на суботники, складали цеглу, прибирали територію. 1988 року у Чернівцях з’явилася нова п’ятиповерхова лікарня.
– Чесно кажучи, коли здали лікарню – у грудні 1987 року, – вона була ще не зовсім готова: не було води, світла, тепла, – згадує Володимир Іванович. – Але був план, і змушені були його дотримуватися. Ще два місяці потім доробляли всі неполадки. У лікарню в’їхали 29 лютого – тепер святкуємо її відкриття раз на чотири роки.
"Мікрохірургія ока приїхала
з операційною
на причепі"
Коли Володимир Іванович став головним лікарем, змушений був відмовитися від лікарської практики терапевта.
– Я працював у різних областях України, а коли повернувся до Чернівців, звідки я родом, мені в управлінні охорони здоров’я сказали, що терапевти не потрібні. Натомість потрібні керівники. Саме тому спочатку став завідувачем у поліклініці на Роші, а згодом запропонували стати головним лікарем, – розповідає Володимир Єршов. – Звісно, знання залишилися, але я вже відстав у сучасній медицині. Головному лікарю доводиться більше уваги приділяти не пацієнтам, а добувати гроші на лікарню.
Але я пишаюся тим, що у місто з моєю допомогою прийшли нові медичні технології, – каже Володимир Іванович. – Саме тут розпочинала працювати клініка мікрохірургії ока, коли їх ніхто у місті не хотів прийняти. Пам’ятаю, як приїхали московські лікарі, на причепі була операційна. Тоді я був першим їхнім пацієнтом. Перші роки приїжджали на автобусі і в автобусі оперували, а тепер вони вже мають власну клініку біля залізничного вокзалу.
За словами Володимира Івановича, пацієнти зараз стали більш вибагливими. Зросли вимоги до лікаря. А щодо хабарів, то тут головний лікар залізничної лікарні категоричний – навіть кілька лікарів за свою практику довелося через це звільнити.
Сувенірні тарілки привозять з усього світу
Про свій робочий день Володимир Іванович каже, що він для нього звичайний. А ось поза роботою він справжній колекціонер.
– Я дуже люблю все збирати, – посміхається чоловік. – Збираю книги, картини, мушлі. Найбільше у моїй колекції значків – їх налічується понад 5 тисяч. Збирав їх ще зі студентських років Щоправда, вже припинив збирати.
Справжня гордість Володимира Єршова – колекція настінних тарілок, яких є вже 150. Вони висять на стінах і вдома, і в кабінеті. Привозять їх і друзі, і знайомі, і він сам з різних куточків світу. Це для В. Єршова найприємніший сувенір і подарунок. Про свою колекцію розповідає із задоволенням і пам’ятає, звідки кожну привезли. А купували тарілки і в Санкт-Петербурзі, і Сан-Франциско, і в Голландії, і в Єгипті – і це ще далеко не повний перелік.
Окрім колекціонування, хобі Володимира Єршова – подорожування. Він об’їздив практично всю Європу і на досягнутому не має наміру зупинятися.