Авто | Нерухомість | Робота
RSS logo rss  |  Вхід: Вхід в Молодий Буковинець Вхід через ВКонтакте
Головна | Приватні оголошення |Приватні оголошення Тури з Чернівців | Послуги | Досьє | Досьє - відомі люди Чернівців Афіша | Пропозиція тижня | Юрист-онлайн | Журнал "Давай Одружимось!" |
  Новини: Чернівців | України | Світу | » Політика | » Економіка | » Культура | » Спорт | » Здоров'я | » Кримінал | » Життя | » Фото | » Відео | » Новини читачів |
Наукові праці, енциклопедії, твори, малюнки внучки Наталі, а у кутку комп’ютер – це робочий кабінет професора. На книжковій шафі – портрети молодої пари.
Зі студентами не жартував на політичні теми, бо скрізь були "вуха"
– Гості часто запитують: "Що за актори у вас тут на фото?" – сміючись, каже Леонід Іванович. – Насправді, це я та моя дружина Наталя у молодості. Тоді я був красенем. Після дев’ятого класу добровольцем пішов на фронт. Але звідти повернувся з пораненням – мені ампутували ногу. Відлежав у госпіталі і пішов на підготовчі курси. Далі вступив до університету на географічний факультет, де навчався лише рік. Потім перевівся на історичний факультет, який закінчив з відзнакою, захистив кандидатську та докторську дисертації. Працював професором на кафедрі історії КПРС.
Леонід Іванович дістає із шухляди книжкової шафи невеличкий альбом зеленого кольору.
Гортає сторінки із чорно-білими фотокартками, на яких зображені університетські друзі.
– Це мої однокурсники, мої найкращі однокашники, – пригадує він з ностальгією. – Цей альбом – мої спогади про переддипломну практику у п’ятдесятих роках у Ленінграді. Ми працювали тоді в музеях та архівах.
– Студентське життя було багатогранним, – пригадує Леонід Іванович. – Не все зводилося лише до навчання. Відвідували театр. Любив творчість Леоніда Сокирка та Валентини Зимньої. Ходили в кіно, на концерти. Гуляли на вечорах у студентських клубах університету. Нещодавно мене відвідав мій вихованець, колишній ректор ЧНУ Микола Ткач, і сказав, що я його найкращий вчитель, бо був вимогливим, але не деспотом (сміється, – ред.). Справді, коли вже став викладачем, своїх студентів завжди розумів. Багато з ними жартував, але не на політичні теми. Тоді "вуха" були на кожному кроці. Що й казати, ми жили в складний час, але я не прихильник того, щоб усе малювати чорними фарбами. Україна й тоді була у серці майже кожного.
– За свого навчання в Чернівецькому медичному інституті пам’ятаю студентів, які висловлювалися за самостійну Україну, – приєднується дружина Наталя Андріївна. – На парах їм за це ніхто нічого не говорив. Але коли наставала сесія, то один за одним студенти-патріоти не складали іспити. Права на перескладання не було і їх відраховували.
"Люблю грати на бандурі і полювати зайців"
Леонід Іванович, окрім наукової роботи, любить творити та полювати. 2000 року написав автобіографічний роман "Триптих у свічаді". Тут є страшні спогади про голодомор тридцятих років. "І досі перед очима дорослого, вже постарілого Леоніда Івановича, постають жахливі картини страхітливого минулого, – пише автор в книзі. – Запам’яталося, як напівбожевільна від голоду жінка, зайшовши у двір, кинулася до корита для свиней і разом із поросям почала жадібно поїдати злиденний поросячий обід…"
Останнім часом до Леоніда Івановича приходить натхнення писати романси.
– Сам я родом із полтавського полку козаків. Неподалік від мого місця народження розташована відома Решетівка. Тому не дивно, що у мене є любов до музики, народної творчості. Я купив собі бандуру, налаштував і сам навчився грати, хоча знаю лише назви нот, – розповідає Леонід Іванович.
Найпершою шанувальницею творчості Леоніда Васюка є дружина Наталя Андріївна. Познайомилися вони у травні 1947 року.
– Наталя була подругою моєї сестрички Валі, – із ніжністю в голосі розповідає Леонід Іванович. – Ходила моя кохана тоді у сьомий клас. Я і подумати не міг, що це моя доля. Одного зимового вечора наші родини сиділи за сімейною вечерею. Як раптом мати Наталі каже: "Діти, а чи не час вам справляти весілля?" Наталя сором’язливо зашарілася, а я був на сьомому небі від щастя. Знаєте, повінчалися ми лише у день нашого золотого весілля. Адже, згідно з радянською ідеологією, вінчатися у церкві не дозволялося.
У Леоніда Івановича є три бойові ордени Вітчизняної війни першого та другого ступенів, дев’ятнадцять медалей.
– Та любив я воювати не лише на фронті, а й на полюванні, – з гумором каже затятий мисливець. – Почалося все з того, що я придбав добру мисливську рушницю МЦ-21-12, п’ятизарядний напівавтомат. Рушниця прекрасна, хоч із "характером". До неї треба було звикнути. Але це не вада – до рідної дружини і то треба звикати. А то ж рушниця! Люблю зайців стріляти. На Буковині полювання на хутрового звіра розпочинається у грудні. Мій улюблений мисливський район – Заставнівщина. Ніколи не забуду своїх пригод. У мене була машина "Волга" – "двадцять четверта". Простора машина – вміщалася уся моя бригада. На призначеному місці нас завжди чекав єгер.
Леонід Іванович в одній руці тримає фотографії, в іншій аркуші з власними романсами.
А потім, ніби спохопившись, підсумовує:
– Найбільше запам’ятовується те, що відбувається вперше. Таке, як "перший раз у перший клас" – перше кохання, перший стрибок з парашутом, перше полювання…
Рейтинг:
(голосів: 1)
22-12-2006, 15:58
Коментарів 0 Переглядів 1123

Теги -
Новини партнерів:
Популярне Коментують
• Новини
Погода, Новости, загрузка...
Відчуття міста
Ми соромимося цієї історії, уникаємо її, бо не відчуваємо місто повністю.
Loading...
3 компанії у Чернівцях з офіційного працевлаштування за кордоном ( на правах реклами)

Уже давно плануєте поїхати на роботу за кордон, але боїтеся невідомості, відсутності підтримки та великої кількості паперової роботи?
Лісівники та природоохоронці святкували разом! (прес-реліз)

Професійне свято та 25-річчя з дня заснування Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства лісівники краю масштабно відзначили минулої суботи в Боздоському парку в Ужгороді.
Буковинська кухня: 8 "смачних" пропозицій від ресторанів у Чернівцях (на правах реклами)

Для своїх постійних клієнтів і приїжджих гостей буковинські ресторани охоче пропонують найсмачніші наїдки Буковинського краю та свої фірмові страви
"La mulți ani": у нас завжди смачно й по-домашньому! (на правах реклами)

Тут відвідувачам пропонують молдавську та європейську кухні. Окрім смачної їжі, особливу атмосферу створить інтер’єр.
Ми гарантуємо гідні умови праці та нове обладнання, офіційне працевлаштування, заробітну плату від 6000 до 10000 грн
Європейське швейне підприємство "Бібі Фешн" запрошує на роботу (на правах реклами)