Авто | Нерухомість | Робота
RSS logo rss  |  Вхід: Вхід в Молодий Буковинець Вхід через ВКонтакте
Головна | Приватні оголошення |Приватні оголошення Тури з Чернівців | Послуги | Досьє | Досьє - відомі люди Чернівців Афіша | Пропозиція тижня | Юрист-онлайн | Журнал "Давай Одружимось!" |
  Новини: Чернівців | України | Світу | » Політика | » Економіка | » Культура | » Спорт | » Здоров'я | » Кримінал | » Життя | » Фото | » Відео | » Новини читачів |
Легше навчити танцювати слона у цирку, ніж людину, яка не хоче вчитися, вважає вчитель народного танцю в обласному центрі дитячо-юнацької творчості "Юність Буковини" та викладач хореографічних дисциплін в училищі мистецтв ім. С. Воробкевича Микола Пупченко. А на творчість його завжди надихають зацікавлені очі танцюристів. Вихованці Миколи Пупченка в яскравих вишитих костюмах перетанцювали чимало танців різних народів світу.
Цього року шанованому балетмейстеру виповнилося 60.
Микола Григорович розповідає, що найголовнішим для людини, яка хоче танцювати, є цілеспрямованість:
– Якщо дитина хоче, вона багато досягне. Не завжди лише природні дані важливі. Не всі стануть артистами балету, але коли бачиш, що очі дитини горять, то – велика справа! Працюючи з такою людиною, можна душу віддати. "Танцівниця повинна бути розумна не лише ногами", – казав колись Адам Гушковський. Для танцю потрібні розум, душа.
Працюючи в училищі мистецтв, випускники якого стають пофесійними танцюристами і викладачами танців, Микола Пупченко бачив усяке. Бувало, що студенти "горіли" своєю майбутньою професією, було й таке, що вчилися чотири роки і на жодну секунду не відчули себе хореографами.
– Найгірше, коли людина не знає, чого вона хоче. Тому й найгіршими учнями для мене є ті, які зраджують свою професію. Пригадую двох студенток, які чотири роки "голову морочили", а тоді одна пішла працювати в перукарню, інша – лаборантом у лікарню.
– Може, не могли заробити на життя танцями?
– Зараз, особливо молодим, нічого скиглити. Робота є. Якби я за часів своєї молодості танцював, підробляючи, у ресторані, то мене би вигнали звідки лише можна. Зараз це нормальна праця. Будь ласка, будь талановитим, щоби тебе хотіли бачити, і заробляй собі гроші. Звичайно, здобути велике матеріальне багатство цією роботою не можна. Найголовніше – збагатитися духовно завжди можна і треба.
– Які професійні хвороби у танцюристів?
– Артисти балету повинні підтримувати форму. Тому у них часто опущені нирки.
"Фізичну працю танцюриста порівнювали
з роботою шахтаря"
Теперішній вчитель хореографії довго не знав, якою буде його майбутня професія. У дитинстві мріяв стати архітектором. Щоправда, танцювати почав ще у початковій школі. Та тоді танців навчала не професіонал, а вчителька молодших класів. Після закінчення школи пішов танцювати у міський клуб, де керівник вже мала хореографічну освіту, але приходила на заняття на височенних підборах і не перевзувалася.
– Став студентом я не одразу. Спочатку працював піонервожатим, потім – директором клубу. Пізніше вступив до технікуму автоматики і телемеханіки. Але не поїхав туди вчитися. А через два роки став студентом Дніпропетровського театрального училища. Мама мене підтримала, а батько був не дуже задоволений. У нас у родині – самі будівельники і шахтарі. Пригадую, мій старший брат все запитував: "Ти закінчиш свій заклад і що робитимеш?". Я йому відповідав, що танцюватиму. А він не розумів і перепитував: "Нє, ну танцювати – танцюватимеш, а що робити будеш?". Він був шахтарем і звик, що треба або лопатою, або кайлом працювати. Та тоді держава порівнювала фізичну працю танцюриста з роботою шахтаря.
Уже дипломованого спеціаліста відправили працювати до Канівського культосвітнього училища, де й познайомився зі своєю майбутньою дружиною (теж танцівницею). Вона була його студенткою. Микола Григорович вирішив вступати до Київського інституту культури, а Галина Григорівна поїхала працювати артисткою балету до Чернігова.
"Мені наснився незвичайний
малюнок танцю"
– А коли ж одружилися?
– Перед закінченням інституту. А далі вже разом поїхали працювати до Волинського театру. Там у нас народився син. А потім переїхали до Миколаєва, де працювали в театрі драми та музичної комедії. Я – балетмейстером, а дружина – артисткою балету.
– Як ставилися артисти до дружини балетмейстера?
– А я її ніколи не виділяв, щоби люди не говорили. Тепер про це шкодую. Бо вона мала найбільше і даних, і хисту, щоби бути солісткою. Ми віддавалися роботі цілковито.
Із сином майже не бачилися. Ми біжимо на роботу – він ще спить, приходимо – вже спить. Лиш записками спілкувались: "У термосі супчик, у холодильнику те-то".
До Чернівців Микола Григорович із сім’єю приїхав після того, як у Миколаєві згорів театр. Тут також спочатку займався балетмейстерською роботою в театрі ім. О. Кобилянської.
За 25 років роботи у театрах України він оформив своїми хореографічними постановками близько 200 вистав. А у виставі могло бути і по 10 танцювальних епізодів.
– Де ж берете ідеї для своїх танцювальних номерів?
– Він ніколи не готується до своїх постановок, – випереджає Миколу Григоровича дружина, – вмикає музику, і вона його наштовхує. Та навіть, коли він удома думає-думає, може прийти на репетицію і все переробити.
– Так, інколи вирішую, що досить сачкувати: розпишу всі малюнки і рухи танцю. Приходжу на репетицію – то все убік, і ставлю те, що на душу Бог кладе. Одного разу мені наснився незвичайний малюнок танцю. Й досі ні в кого такого не бачив.
"З дружиною розуміємо один одного з півслова"
Зараз Микола Григорович з дружиною працюють разом. Галина Григорівна – керівник ансамблю класичного танцю в палаці "Юність Буковини".
– Не важко і на роботі разом, і вдома?
– Добре, що розуміємо один одного з півслова. Нам знайомі проблеми один одного: не лаємося через те, що не зварено їсти чи не прибрано. Я дивлюся її номери на сцені, вона оцінює мої – щоби був контроль збоку (сміється). Але інколи можемо і образитися, через те, що прискіпуємося до роботи іншого.
Коли ми прийшли на зустріч з Миколою Григоровичем у палац "Юність Буковини", він саме розповідав дружині, яка працювала вже зранку, що зварив смачний борщ. Галина Григорівна запитала, чи пісний. "Та ні, – відповів вчитель танців, – купив квасолю, м’ясо, – борщик вийшов нівроку".
Окрім того, що вчить дітей танцювати, Микола Григорович ще й шиє для них костюми.
– Та це не головне (викладач хореографії – скромний, – ред.), головне, що діти танцюють. Хочеться, щоби вони вийшли на сцену і вийшли в хороших костюмах. Тому я і почав "крутити" машинку в п’ятдесят років.
На прощання запитую у Миколи Григоровича, чи не бувало у нього професійних стресів, після яких хотілося змінити професію.
– Коли відчував непотрібність – хотілося. У такі моменти заздрив будівельникам, які кладуть камінь до каменя, та й зроблене тримається міцно. Усе залежить від них. А хореографи залежать від виконавців їхніх танцювальних постановок. Та куди вже я дінуся, стреси минають, а я люблю свою професію.
Рейтинг:
(голосів: 1)
5-10-2006, 16:32
Коментарів 0 Переглядів 2261

Теги -
Новини партнерів:
На Буковині блискавка спалила будинок
Хата стояла порожньою на околиці, тож пожежників викликали пізно
Популярне Коментують
• Новини
Погода, Новости, загрузка...
Політична клоунада як апогей безвідповідальності
Як у влади, так і в опозиційних політиків мета - власні політичні інтереси, а вже потім Україна та її люди
Loading...
Буковинська кухня: 8 "смачних" пропозицій від ресторанів у Чернівцях (на правах реклами)

Для своїх постійних клієнтів і приїжджих гостей буковинські ресторани охоче пропонують найсмачніші наїдки Буковинського краю та свої фірмові страви
"La mulți ani": у нас завжди смачно й по-домашньому! (на правах реклами)

Тут відвідувачам пропонують молдавську та європейську кухні. Окрім смачної їжі, особливу атмосферу створить інтер’єр.
Ми гарантуємо гідні умови праці та нове обладнання, офіційне працевлаштування, заробітну плату від 6000 до 10000 грн
Європейське швейне підприємство "Бібі Фешн" запрошує на роботу (на правах реклами)
Фабрика вікон "Болена": на честь 20-річчя – дитяче свято! (на правах реклами)
10 вересня о 15:00 в Центральному парку імені Тараса Шевченка на честь святкування 20-річчя з дня створення компанії "Болена" та такого ж ювілею роботи бренду "Rehau" в Україні влаштували незабутнє дійство для малечі.
Комп’ютерна академія "ШАГ" в Чернівцях допоможе стати крутим ІТ-шником (на правах реклами)

Тепер у чернівчан є унікальна нагода навчитися працювати зі своїм комп’ютером максимально продуктивно; здобути навички, які допоможуть крокувати в ногу з часом і не хвилюватися про те, як заробляти достатньо. Ця можливість з’являється завдяки відкриттю в Чернівцях філії міжнародної комп’ютерної академії "ШАГ".