– Навчив дружину на свою голову, – жартома скаржиться Андрій Мартинов, чоловік, напевно, єдиної в області жінки-мисливця Яни. – Спочатку вона просто їздила зі мною на полювання, як на відпочинок. А потім сама взяла до рук рушницю і почала стріляти не гірше за мене та інших майстрів.
– Багатьох чоловіків-мисливців дивувало те, що жінка може лізти в очерет без спецодягу, щоби дістати підстрелену качку, тоді, коли грузнеш по груди в намулі, а очерет ріже руки, – розповідає Яна.
"У нас є російська гонча лайка і дратхаар"
– Яно, що потрібно мати, окрім запалу та сміливості, аби стати мисливцем?
– Щоб отримати дозвіл на мисливство, найперше потрібно пройти медичний огляд, оформити необхідні документи та отримати дозвіл на користування рушницею.
Якісну рушницю можна придбати у середньому за 300-500 доларів. Щороку потрібно сплачувати внесок у розмірі 140 гривень, аби офіційно зареєструватися мисливцем на сезон полювання. Окрім того, на кожен вид полювання – на пернатих (качок, перепелів, фазанів), на хутрових звірів (зайців та лисиць), на парнокопитих (кабанів, косуль, оленів) – треба оформити сезонну картку-путівку. Вона може коштувати від 60 гривень на пернатих до кількох сотень гривень на копитних. Одноразова картка коштує 20-50 гривень. Один патрон коштує 2 гривні. За одне полювання я використовую майже п’ятдесят зарядів. Патронташ коштує від ста до двохсот гривень. Спецодяг – 100-150 гривень. Взуття повинно бути легким, теплим і не промокати. Дорого коштує зимове взуття – до ста п’ятдесяти доларів. Зимова куртка має бути безшумною та теплою.
Справжній мисливець повинен мати собаку. У нас їх дві – російська гонча лайка та дратхаар. З російсько гончою я полюю на зайців, а з дратхааром – на пернату дичину. Цуцик доброї мисливської породи коштує від 250 до 500 гривень. Утримання собак вдома нам обходиться у 20 гривень щодня. Щоби виїхати на полювання, потрібно витратити ще 50 гривень на пальне та 100 гривень на двох на їжу. Загалом на одну поїздку ми витрачаємо до 300 гривень.
– Які місця в області найкращі для полювання?
– Мені найбільше подобається полювати на зайців у Сторожинецькому районі, тому що там мисливське товариство стежить за порядком у лісі. Якось наш собака загубився там. Через два тижні нам допомогли його знайти. У Кіцманському та Заставнівському районах добре полювати на качок. Останнім часом їздимо на полювання до Чортківського району Тернопільської області. Витрачаємо трохи більше грошей на дорогу, проте отримуємо більше задоволення. Там нам подобається культура мисливства і їхні традиції. Окрім того, у Тернопільській області менше браконьєрів.
"М’ясо та шкури роздаємо знайомим"
– Що ви робите зі здобиччю?
– Я не полюю для того, аби здобути м’ясо чи шкуру. Я полюю тому, що отримую купу задоволення. З останнього полювання ми привезли одну качку, кинули у морозильну камеру – нехай лежить. М’ясо зайців віддаємо знайомим. Шкури лисиць також роздаємо. Щоправда, у мене є мрія – пошити собі шубу з наших трофеїв. Лисячих шкур у гаражі багато, проте з роками вони псуються. Один мисливець має право вбити одного зайця та декілька лисиць. Я убиваю більше зайців, а чоловік – лисиць. За своє життя вбила лише одну лисицю. У мисливців на Тернопільщині є звичай: коли хтось здобув свою першу здобич, йому влаштовують "бойове" хрещення ударами гілок по сідницях із настановами старших мисливців. Били мене, сил не шкодуючи, та так, що сідниці "посиніли". Чоловік, проте, бив найлегше за всіх. А з копитних підстрелила лише одну косулю. У Сторожинецькому районі полювала на фазанів.
– Як чоловіки ставляться до вас на полюванні?
– Спочатку вони насміхалися з мене і не сприймали серйозно. Та коли я показала, що можу влучити у качку з першого разу після того, як жоден чоловік не влучив, чи поцілити у зайця, який втік від двох мисливців, а ще не скиглити, коли мерзнеш на морозі чи мокрою вилазиш з води, бігати з рушницею не гірше за інших, вони зрозуміли, що мають справу із таким самим мисливцем, як інші. Навіть вагітною я не пропускала жодного полювання. Коли народжувала сина, того дня по обіді лише повернулася з полювання, а ввечері народила.
– Чи трапляються травми на полюванні?
– Зі мною нічого такого не було, окрім того, що руки різала в очереті, у сніг провалювалася і мокла, а на обличчі відбився слід від пострілу й залишився синець під оком. Щоразу після полювання страшенно болить усе тіло, проте завдяки цьому й у тренажерний зал ходити не треба. Деколи застуджуюся. Але у чоловіка відтоді, як він почав займатися полюванням, минув бронхіт. Проте був одного разу нещасний випадок. Мисливець віз у авто заряджену рушницю, і через недотримання правил техніки безпеки під час перевезення зброї рушниця вистрелила у його товариша.
– Запитання до Андрія: як живеться з такою дружиною-мисливицею?
– Є свої "плюси" і "мінуси". Добре те, що вона мене розуміє і не влаштовує скандалів, коли я щовихідних у сезон полювання їду з друзями у ліс чи на озеро і коли повертаюся додому брудний, бо вона так само їде зі мною і повертається така ж втомлена. А "мінус" – доводиться витрачати на полювання удвічі більше грошей – купувати патрони і для неї… (сміється – ред.). Якщо серйозно – хвилююся за Яну на полюванні. Буває не відгукується на звук ріжка, а потім виявляється, що вона з іншими мисливцями полює, а я трохи заблукав і не можу їх знайти.

Довідка
- В області зареєстровано 3600 мисливців.
- Загальна площа мисливських угідь області становить 634,8 тис. га.
- З них 143,3 тис. га закріплено за держлісгоспами, 18,1 тис. га – Чернівецьким військовим лісгоспом, 473,4 тис. га – районними організаціями УТМР.
- На 1 тис. га угідь на охорону і відтворення мисливських тварин потрібно щороку вкладати 2,5 тис. грн. Такого показника на Буковині планують досягти лише 2010 року.