Авто | Нерухомість | Робота
RSS logo rss  |  Вхід: Вхід в Молодий Буковинець Вхід через ВКонтакте
Головна | Приватні оголошення |Приватні оголошення Тури з Чернівців | Послуги | Досьє | Досьє - відомі люди Чернівців Афіша | Пропозиція тижня | Юрист-онлайн | Журнал "Давай Одружимось!" |
  Новини: Чернівців | України | Світу | » Політика | » Економіка | » Культура | » Спорт | » Здоров'я | » Кримінал | » Життя | » Фото | » Відео | » Новини читачів |
«Потяг-76» повернувся на батьківщинуНещодавно у Чернівцях, у видавництві "Книги-ХХІ", вийшло нове число часопису "Потяг-76" під назвою "Потяг до Польщі". "Потяг-76" народився 2002 року в Чернівцях, у видавництві "МБ". Про те, де він мандрував стільки років, ми запитали в редактора часопису Олександра Бойченка.
– Він мандрував в Інтернеті. Після того, як вийшло перше паперове число, ми побачили (а ми – це я і Юрко Андрухович – редактори без редакції), що мати справу з папером, друкарнею – дуже марудна робота. Набагато легше було би жити в Інтернеті. Знайшлися люди, які допомогли нам у цьому. Хоча інші люди казали: ми ж не всі читаємо Інтернет. І ми вийшли на нинішній формат: журнал залишається в Інтернеті, але раз на рік ми будемо випускати паперове число. 2005 року його видала львівська "Піраміда". Того ж року на стипендії у Варшаві я зробив інтернетний "Потяг до Польщі". Цього року додалося ще польських текстів і разом вони увійшли до тематичного паперового числа, де представлені найцікавіші автори – від живих класиків Колаковського й Мрожека, через письменників середнього віку Пільха, Токарчук, Стасюка, до наймолодших вундеркіндів, як Дорота Масловська.
– Звідки такий потяг саме до Польщі і знання польської мови?
– Потяг звідти, що Україна знову стоїть розчепірена між двома шляхами розвитку: західним і східним, польським і російським. Я особисто руками й ногами голосую за польський. А щодо мови, то я її початково не знав. Але півроку перебування у мовному середовищі достатньо, щоб українець міг вивчити таку мову, як польська. Крім того, коли ти перекладаєш і чогось не знаєш, то можеш запитати друзів-поляків або зазирнути у словники, яких у Польщі море: від найвнормованіших до матюків.
– І є у Польщі матюки?
– Скільки хочеш.
– Свої чи російські, як і в нас?
– І такі, і такі. Наприклад, на польському телебаченні може прозвучати слово "zajebisty". Але слова "pierdoliz" не може бути, тому що це набагато жорсткіший матюк, домашній. Його не можна вживати в мас-медіа.
– А як узгоджується з твоїм "західним вектором" переклад із російської?
– Єрофеєв, чийого "Хорошого Сталіна" я переклав, є людиною абсолютно прозахідною. У багатьох пунктах наші погляди збігаються: на літературу як засіб звільнення автора й читача, на необхідність європейського вибору, на імперську політику Путіна. Ну, і коли він запалав бажанням мати українську версію роману, я радо взявся за переклад, а потім львівська "Класика" видала його в Андруховичевій "Колекції Перфецького".
– У чому труднощі перекладу з російської мови, яку всі знають?
– Перша трудність якраз у тому, що всі знають, і кожен може перевірити, чи добре я переклав. А взагалі, з близьких мов перекладати справді важко, бо коли ти довго сидиш у двох мовах одночасно, то іноді починаєш плутатися, яке це слово – українське чи російське. Знаєш, як Свєтлов переклав Сосюрине "На розі дзвенів трамвай" – "На розах".
– Чи правда, що існує ще проект "Потяг до Німеччини"?
– Наразі це була поїздка. Німецька сторона запросила на виступи з десяток українських авторів (Юрка і Софію Андруховичів, Андрія Бондаря, Сергія Жадана, Тараса Прохаська, Любка Дереша, Наталку Сняданко) і використала готову назву. Німецькою це буде Zug-76. Ми об’їздили шість міст: Фрайбург, Ляйпціг, Бонн, Грайфсвальд, Штутгарт і Берлін. Усе це було добре розрекламовано: преса, телебачення…
– І хто ж приходив послухати українських письменників?
– Нам Андрухович казав так: "Хлоп’ята і дівчата, ви біди не знаєте. Бо коли ми десять років тому починали виступати у Німеччині, на нас приходили зо сім чоловік, п’ятеро з яких – українці". А тепер були повні зали на 100-150 місць. Я не можу говорити про ті міста, в яких сам не був, але принаймні так це виглядало у Фрайбурзі, Ляйпцігу, Берліні. До речі, до Фрайбурга з нами їздили двоє поляків – Даніель Одія і Міхал Вітковський, які також є в "Потязі до Польщі". На цих вечорах німецькі актори читали наші тексти, а потім публіка ставила свої запитання.
– І що ж запитували?
– Різне. Переважно запитання були цікавими, але були й цілком неактуальні, як от про помаранчеву революцію. Посадили мене, наприклад, на таку "оранж зофу" – і давай розпитувати, що у нас у політичному житті відбувається. "Гаплик, – відповідаю їм, відбувається. – Трипільські бджоли не гудуть".
– Були на цих зустрічах якісь кумедні ситуації, пов’язані з їхнім приблизним уявленням про Україну?
– Мені здається, туди все ж таки приходили люди більш-менш підготовлені. Зате в Америці цього літа була саме така ситуація. На одній із зустрічей викладач коледжу – не просто собі з вулиці людина – довго у нас розпитував, що ми думаємо про Чечню. Я говорив упевнено і рішуче, що ми за свободу республіки Ічкерія, що треба всіма засобами припинити імперську агресію. Він це слухав-слухав, і врешті каже: "Якщо я вас правильно зрозумів, ви більше не будете придушувати Чечню і дасте їй свободу?".
– В Америці також був десант українських письменників?
– То була поїздка на запрошення держдепартаменту США. Семеро осіб із різних регіонів і галузей, але так чи так пов’язаних із культурою, облетіли і об’їздили по діагоналі майже всю Америку. Організатори постаралися, щоб це була дуже різна Америка: від штату Вермонт, де через озеро в добру погоду мала би виднітися Канада, до Сан-Дієго в Каліфорнії, де навіть у погану погоду видно Мексику. І, звичайно, Вашингтон, Нью-Йорк, Чикаго... Це була дуже насичена поїздка, по 3-4 зустрічі на день: із письменниками, видавцями, журналістами. А у вихідні – вільний час. Хто хоче – йде на Бродвейську виставу, а хто, як я, – у Централ-парк шукати качок, про яких писав Селінджер. Що кому дорожче.


Від редакції: Із наступного числа "МБ", яке вийде завтра, Олександр Бойченко починає авторський проект під назвою "Культтуризм".

Рейтинг:
(голосів: 1)
2-11-2006, 14:25
Коментарів 0 Переглядів 1996

Теги -
Новини партнерів:
Популярне Коментують
• Новини
Погода, Новости, загрузка...
Відчуття міста
Ми соромимося цієї історії, уникаємо її, бо не відчуваємо місто повністю.
Loading...
3 компанії у Чернівцях з офіційного працевлаштування за кордоном ( на правах реклами)

Уже давно плануєте поїхати на роботу за кордон, але боїтеся невідомості, відсутності підтримки та великої кількості паперової роботи?
Лісівники та природоохоронці святкували разом! (прес-реліз)

Професійне свято та 25-річчя з дня заснування Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства лісівники краю масштабно відзначили минулої суботи в Боздоському парку в Ужгороді.
Буковинська кухня: 8 "смачних" пропозицій від ресторанів у Чернівцях (на правах реклами)

Для своїх постійних клієнтів і приїжджих гостей буковинські ресторани охоче пропонують найсмачніші наїдки Буковинського краю та свої фірмові страви
"La mulți ani": у нас завжди смачно й по-домашньому! (на правах реклами)

Тут відвідувачам пропонують молдавську та європейську кухні. Окрім смачної їжі, особливу атмосферу створить інтер’єр.
Ми гарантуємо гідні умови праці та нове обладнання, офіційне працевлаштування, заробітну плату від 6000 до 10000 грн
Європейське швейне підприємство "Бібі Фешн" запрошує на роботу (на правах реклами)