Щодня жінки і чоловіки – працівники цеху, де виготовляються кефіри, ряжанки, сметана, йогурти, кисломолочні та солодкі сири, приймають душ і вдягають спеціальну робочу форму – штани, куртки, шапочки і взуття. "Молочна роба" за межі цеху не виноситься. Її тут же перуть, прасують і дезінфікують. Так працюють люди на молочному підприємстві "Ковельмолоко" (торгові марки "Комо" і "Гурманіка"), де побували наші кореспонденти.
Щойно молоковоз заїжджає на територію комбінату, впродовж кількох хвилин у лабораторії досліджують проби молока, і машина їде "митися". У величезному бункері іноземна апаратура під тиском зі спеціальними шампунями поливає машину з усіх боків. Потім у сусідньому бункері молоко перекачують у внутрішні резервуари. А вже порожню машину ретельно вимивають зсередини.
Виготовляють молочну продукції також машини. Вони розділяють молоко на знежирене, яке трубами і трубочками йде на виробництво сухого молока, і на вершки. А вже з цієї продукції виготовляють пастеризоване молоко, масло, сири, кефіри, йогурти.
– Понад 80% усього молока, яке надходить на підприємство для переробки, закуповуємо у колективних господарствах і лише 20% – у приватних, – каже Петро Шванц, виконувач обов’язків генерального директора ВАТ "Ковельмолоко". – Щоранку дві комісії у складі директора, головного технолога, головного інженера, інших осіб дегустують продукцію. Лише після цього її відправляють у пакувальний цех.
За словами П. Шванца, заборона Росії на експорт української молочної продукції мала подвійні наслідки для молочної галузі України. З одного боку – українські підприємства зазнали мільярдних збитків через порушені контракти, скоротили виробництво продукції, змушені були шукати і освоювати нові ринки збуту. А з іншого – чимало підприємств переглянули технологію переробки молока і виробництва кефіру, ряжанки, сметани, йогуртів. На думку П. Шванца, участь людини у переробці молока та виробництві продуції з незбираного молока повинна бути максимально виключена.