Фільм про знущання над однокласниками та молодшими учнями відзняли шестеро випускників найбільшої в області чернівецької школи-комплексу №27. Вісім хвилин фільму під назвою "Лох – это судьба" показують, як хлопці б’ють інших учнів у школі. Стрічка потрапила і в мережу Інтернет. Правоохоронці порушили дві кримінальні справи, а освітяни здійснюють службову перевірку та обіцяють вжити заходів, щоби запобігти насильству у школах. Прокуратура в свою чергу перевіряє працівників освіти на предмет неналежного виконання ними своїх службових обов’язків, оскільки встановлено, що про цей випадок освітянам стало відомо ще в червні, однак він замовчувався.
За шкільне хуліганство загрожує до п’яти років ув’язнення
Зйомки фільму відбувалися у травні, повідомив В’ячеслав Хабайло, начальник ЦГЗ УМВС області. Наприкінці серпня диск із записом фільму надійшов до кримінальної міліції у справах неповнолітніх. Диск передали з прокуратури, куди його направив анонім. З’ясувалося, що події відбуваються у школі №27. Правоохоронці встановили, що це шестеро учнів 11-А класу, 1989 року народження. Зараз вони вже вступили до вищих навчальних закладів. Потерпілі – 16 школярів. Батьки шістьох з них вже написали заяви до міліції. Жертвами були однокласники, учні сьомого та дев’ятого класів. Співробітники міліції вилучили диск з фільмом і в школі, де освітяни здійснили власну службову перевірку за цим випадком. На відео зафіксовано сцени побиття учнів, знущання, голову однієї жертви засовували в унітаз шкільного туалету. Ще на одному хлопцеві імітували статевий акт. Фільм з’явився і на одному із сайтів Інтернету. Зараз правоохоронці встановлюють, хто його монтував та розміщував в Інтернеті.
Як повідомив Олександр Лебідь, прес-секретар прокуратури області, за результатами дослідчої перевірки прокуратура порушила дві кримінальні справи. Одну – за частиною 2 статті 296 Кримінального кодексу України – хуліганство, скоєне групою осіб, за якою передбачено покарання у вигляді обмеження волі на термін до п’яти років або позбавлення волі на термін до чотирьох років, іншу – за статтею 300 КК України – ввезення, виготовлення або розповсюдження творів, що пропагують культ насильства і жорстокості. Правоохоронці також встановили, що працівникам освіти міста ці факти були відомі ще у червні, але вони замовчувалися. Тому зараз органи прокуратури здійснюють перевірку, за результатами якої буде внесено відповідні документи прокурорського реагування.
Разом зі спортивними змаганнями відзняли
і сцени знущання
– У травні діти з цього класу попросили дозволу знімати на відеокамеру в школі спортивні змагання, вечори, життя класу. Ми нічого не мали проти, – розповідає директор школи Олена Галан. – Вони нам показували гарний двогодинний фільм про життя класу. У ньому нічого негативного не було. Цей клас був найкращим у школі. А вже у серпні правоохоронці показали нам інший фільм. Хлопці стверджують, що монтували його не вони. Це секунди, коли вони таке знімали – на перерві, перед уроком. У нас школа працювала тоді в двозмінному режимі, і знайти ті хвилини, коли вони знімали це, дуже важко. У нас були проблеми лише з одним учнем, який перебував на шкільному обліку, інші жодних проблем не створювали, добре вчилися. З тих дітей, яких на тому відео ображали, ніхто не скаржився, вони не розповідали навіть батькам. Хтось сприймав це як гру, хтось казав, що вони домовлялися. Можливо, ми десь недопрацювали. Тут мала бути робота класних керівників під час спілкування з дітьми. Дуже образливо за цю ситуацію. Подібне є в багатьох школах, а зараз, так, ми "герої". Обговорили ситуацію на педраді спільно з управлінням освіти, провели методоб’єднання класних керівників стосовно попередження агресивності та жорстокості серед учнів, батьківські збори, учнівські збори. Заплановано загальні, класні батьківські збори, батьківську конференцію, де буде виступати психолог. Але діти не відірвані від життя. У нашому суспільстві жорстокість пропагується на телеекранах, у комп’ютерних клубах. Діти-жертви не сприйняли ті дії стосовно них, як образу, а як належне. Однією з причин, вважаю, є недостатнє спілкування в сім’ї. 80% учнів нашої школи виховуються в неповних сім’ях, переважно через заробітчанство батьків. А бабусі та дідусі, чи навіть дядьки чи тітки, з якими діти залишилися, не можуть дати того спілкування, яке можуть дати батьки. Зараз триває службове розслідування управління освіти. Будуть організаційні висновки по школі. Цим випадком нівелюються усі наші здобутки. Це дуже боляче. Ми не заперечуємо цей факт. Це наш біль. Зараз у школі працюють психологи з центру практичної психології і соціальної роботи управління освіти. Нам дуже шкода і тих, і тих дітей. Це наше недопрацювання. Але за всім встежити просто неможливо.
"Головою в унітаз – це сміх"
Класний керівник минулорічного 11-А, Людмила НиколЯк, про хлопців, стосовно яких тепер порушено кримінальну справу, розповіла: "Ці діти мали високий та достатній рівень знань з усіх предметів. Один із цих хлопців посів друге місце на обласній олімпіаді з інформатики. Всі вони співчутливі, вміють співпереживати. Тільки один хлопець мав трохи проблеми. У нього розлучилися батьки, і він уроки пропускав, однак агресивним не був. Ніколи жодних скарг на цих хлопців не було. Що би хто мені не говорив, але не було в них агресії. Вони були добрі, ввічливі".
Лариса Романюк, вчителька української мови та літератури: "Діти були активні, жваві, доброзичливі. Не було в них агресії. Хлопці брали активну участь у фольклорних заходах. Це були надзвичайно добрі діти. Я цей запис бачила, і мене там абсолютно нічого не здивувало. Немає там жодного цинізму та агресії. Те, що в унітаз головою, – то це сміх. Що, це насильство над дитиною? Абсолютно ні. Де ви бачили там цинізм і жорстокість? Якщо учень один знімає, а інший демонструє, там агресії не може бути".

Коментар психолога
У своїх діях підлітки наслідують дорослих
Наталія Головіна, завідувачка центру практичної психології і соціальної роботи міського управління освіти:
Насильство стало нормою в суспільстві, на екранах, в комп’ютерних іграх, на вулиці. Це проблема будь-якого суспільства. Але з будь-яким негативним явищем не треба боротися, бо на будь-яку дію є протидія. Працювати треба полярністю. Якщо це жорстокість, то полярність – добро. Тож ми маємо прищеплювати дітям добро, вчити спілкуватися з ровесниками, батьками, вчителями. Зараз питання насильства у цій школі в процесі дослідження. Тільки що ми здійснили дослідження за анкетою "Життєві орієнтації молоді". Ми запитували учнів про насильство, що вони думають з цього приводу, чи зазнавали насильства, чи були свідками такого. Коли будуть результати, глибше подумаємо, які соціально-психологічні причини того, що тут сталося. Плануємо організувати також цикл тренінгів з підлітками. У багатьох дітей зараз зміщені цінності. Вони не дуже усвідомлюють, що – добре, а що – погано. Ця ситуація справді починалася як гра. Вони наслідували силу, яку бачили на екрані. Ми говорили з батьками цих хлопців. Вони дуже переживають і для деяких було несподіванкою те, що сталося, бо в буденному житті діти поводили себе зовсім інакше. А ось у своєму середовищі вони намагалися бути героями, яких бачать на екранах. Варто врахувати і групову психологію. У групі особистість регресує. Те, чого би особистість не зробила сама, вона в групі зробить. Ці хлопці самі захотіли з нами поспілкуватися. Один сказав, що зараз відчуває провину через те, що робив. Жертви – це теж окрема категорія. Є таке поняття як віктимність, коли особа свідомо чи несвідомо провокує потенційного агресора. Це переважно діти з низькою самооцінкою, які якимсь чином нещасливі в сім’ї. Те, що сталося, і для батьків має дати інформацію до роздумів – що відбувається в сім’ї, чому дитина опинилася в ролі жертви? Спілкуватися з психологами діти-жертви не захотіли. Але, гадаю, вони також не усвідомлювали, що відбувається з ними, що їх ображають і принижують.
Хлопці, які знімали цей фільм, та їхні батьки вибачилися перед жертвами та їхніми батьками. Це великий урок для всіх. Гадаю, що слід цим молодим людям дати шанс. Частина з них може зламатися, а частина може вийти із цієї ситуації.