Наймолодша серед буковинців заслужений майстер спорту Тетяна Дорохова ("Динамо", ЧНУ, офіційний партнер – ГТК "Буковина"), яка цього року здобула зі збірною України два "срібла" на Чемпіонатах Європи, радіє командним успіхам не менше, ніж індивідуальним. А найкращим психологом вважає... рідних та тренера Світлану Капанадзе. Про це титулована лучниця розповіла в інтерв’ю "МБ" по приїзді з Афін, де Тетяна стала другою призеркою Євро в команді – в один день зі срібним виступом зіркового земляка Івана Гешка на Кубку світу з легкої атлетики. Щоправда, у столиці Греції буковинці так і не зустрілися.
– Ми змагалися за містом, а легкоатлети – у центрі Афін. Тож ми з Іваном лише обмінювалися SMS-повідомленнями, – констатувала Тетяна. – Я вже виступала там. Стріляли на іподромі, де відбулася і Олімпіада. Дуже складними були погодні умови. Вітер не давав розслабитися ані на мить і, звісно, вносив свої корективи у перипетії боротьби.
– То це через вітер ви так скромно "перестріляли" румунок на першому етапі?
– Можливо, трішки недооцінили їх. Виграли 184:181. Гадаю, румунська збірна має непогані перспективи піднятися у світовому рейтингу. У чвертьфіналі та півфіналі ми виграли впевненіше у білорусок (169:162) та німкень (195:189).
– А програне очко у фіналі тепер не сниться?
– Спершу ми вигравали у британок чотири очки. Потім вони скоротили відставання. Але перед заключною серією ми були попереду. Останні постріли нам, на жаль, не вдалися, що дозволило суперницям вирвати перемогу – 195:194. До останніх секунд сподівалися, що буде перестрілка. Прикро, звісно, програвати у фіналі одне очко. Але і срібна нагорода – теж непогано.
– 2006 рік минає без серйозних індивідуальних успіхів. Це тебе засмучує?
– Не сказала би. Я однаково ціную й індивідуальні, і командні успіхи.
– Як вважаєш, в чому секрет саме командних успіхів українок?
– Під час командних змагань ми дуже підтримуємо одна одну. Якщо хтось в сімку влучає, інша – в десятку. В команді навіть легше стріляти психологічно, бо є з ким розділити і успіхи, і невдачі.
– Чи працює з вами в збірній психолог?
– Ні. Психолог може налаштовувати людину індивідуально, віч-на-віч. На когось треба
накричати, комусь, навпаки, згадати щось приємне. Мені, приміром, коли я "провалилася", наставник збірної Віктор Сидорук нагадав, як я торік на Чемпіонаті світу в приміщенні пройшла через три "перестрілки" і дійшла до фіналу. Після цього я почала краще стріляти. Вдома кращий психолог – мама, тренер.
– Останнім часом непогані результати знову демонструє олімпійська рекордсменка Ліна Герасименко. Наскільки реальними вважаєш ваші
шанси удвох прорватися до олімпійської збірної?
– Прогнозувати у спорті, мабуть, не варто. Наскільки реально? Все буває! Торік ми з одеситкою зустрілися у фіналі Чемпіонату світу, хто в таке міг повірити? То чому буковинкам не зустрітися у фіналі Олімпіади? (сміється – авт.).
– Чи серйозні незручності становить необхідність постійно доповідати допінговим службам про місце перебування?
– Вже звикла, що навіть на дискотеку не можна піти без відома допінгової служби (сміється – авт.). Раніше було легше відправляти анкету – поштою. Тепер треба через Інтернет, якого у мене вдома поки що немає. В Афінах теж довелося шукати Інтернет-кафе, щоби заповнити анкету на наступний місяць.
– Чи буває складно лікуватися при застуді чи іншій звичайній хворобі через довгий список заборонених препаратів?
– Такі складнощі виникають перед змаганнями. В інший час, якщо дуже хвора, на список не
звертаю увагу (сміється – авт.).
– Чому не виступала на Меморіалі Плужникова вдома?
– По-перше, лише повернулася з Афін, хотіла передихнути. Готуюся до Кубка України, де розігруються рейтингові очки. Потім відпочину трішки і почнемо готуватися до нового сезону. Спершу підтягнемо фізичні кондиції. Наступного року головне для нас – здобути олімпійські ліцензії, які будуть розігруватися на Чемпіонаті світу.