У Коломийському музеї писанки зараз працює різдвяна виставка творів народного мистецтва, в якій бере участь і народний майстер художньої вишивки і писанкарства, збирач та дослідник творів народного мистецтва Микола Шкрібляк. Він представив збірку народного одягу та колекцію писанок. На Різдвяні свята виставку відвідали Президенти України і Грузії Віктор Ющенко і Михаїл Саакашвілі, котрі відпочивали у Карпатах. Про свої враження від спілкування з Президентами розповів нам пан Микола Шкрібляк.
За його словами, спочатку планувалося, що виставка триватиме місяць, однак щодня сюди приходить стільки відвідувачів, що організатори вирішили продовжити її до 14 лютого. До того ж Микола Шкрібляк двічі готувався до подібної виставки, яка мала бути приурочена до приїзду Віктора Ющенка на Буковину, але глава держави через певні обставини до нашої області ще не доїхав. Микола не очікував, що Ющенко разом з Михаїлом Саакашвілі побувають у музеї писанки, бо передбачалося, що прибудуть лише їхні дружини. Однак ввечері третього січня Миколі зателефонували з музею і попросили, щоби наступного дня він особисто провів виставку своїх робіт, бо будуть обидва Президенти з дружинами.
– Передбачалося, що вони будуть о дванадцятій годині четвертого січня, – розповідає Микола Шкрібляк. – Вже зранку співробітники секретних служб здійснили огляд приміщення музею. Високі гості спочатку відвідали Коломийський музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття.
Ющенко скуштував
у музеї сушениць
і яблук
До музею писанки Ющенко та Саакашвілі прибули о 14.00. Дорогою вони спілкувалися з мешканцями Коломиї. Прикро, але місцева влада чомусь не розуміє різниці між офіційним та приватним візитом, тому все відбувалося поспіхом.
– Першим до приміщення музею зайшов Михаїл Саакашвілі, але доки він скидав свою куртку й передавав охоронцю, його випередив Віктор Ющенко, який був у піджаку, – продовжує розповідь Микола. – Наш Президент підійшов до столу, на якому стояли продукти і страви, які повинні бути на Святий вечір, взяв сушеницю і почав їсти. Це було для присутніх дуже несподівано і просто. Потім Ющенко запитав директорку музею, чи яблука не з її саду, відповідь була позитивною. Взявши одне з них, почав куштувати, а потім сів на крісло біля майстрів, які демонстрували писанки. Тривало це хвилин двадцять. Доївши яблуко, Віктор Андрійович довго тримав качана в руці, причому, зробив це так непомітно, що лише деякі присутні запримітили це. Пізніше хтось з охоронців підійшов і забрав качана. Після перегляду виставки на першому поверсі гості піднялися на другий, де демонструвалася колекція моїх робіт. "Я завжди радий бачити Шкрібляків", – сказав Президент. І це не випадково, адже замолоду Віктор Андрійович три роки працював бухгалтером у моєму рідному селі Яворові Косівського району Івано-Франківської області. Віктор Андрійович розпитував про моє село, а наприкінці сказав: "Ми надумали там зробити музей і зробимо його!" Я відразу спостеріг, що Ющенко не просто обізнаний з мистецтвом, а глибоко розуміється на ньому. Приміром, рідкісні речі він вирізняв відразу ж: так, зупинився біля жіночих буковинських народних рушників на голову, які ще називають перемістками. Це так зване бурунчукове ткання, яке дуже зацікавило Президента. Цікавився він і орнаментом. Розповів я Президентові й про те, що, попри колекціонування, займаюся й моделюванням та дизайном сценічних костюмів на народній основі. І продемонстрував йому одну з моделей – костюм під назвою "Пшеничне перевесло волошкової країни". Такі костюми могли би носити випускниці українських шкіл в Америці. Ющенко дуже цим зацікавився і двічі оглядав костюм.
Майбутній глава держави прочитав Біблію ще під час практики у колгоспі
Я також передав Вікторові Андрійовичу вітання від тих яворівчан, які знають його особисто. На жаль, я тоді ще не знав, що саме того дня в Яворові ховали Марію Іванівну Шкрібляк, яка колись була керівником практики Ющенка у нашому колгоспі, коли працювала головним бухгалтером. Її Президент дуже шанував і неодноразово відвідував. Я передав Президентові вітання й від його друга, різьбяра Василя Тинкалюка. Сім’я Тинкалюків мешкала поряд з будинком для колгоспних спеціалістів, в якому проживав Ющенко. У ньому не було води, й Віктор Андрійович постійно носив її з криниці сусідів. Саме тоді він і подружився зі своїм майже ровесником Василем Тинкалюком, від нього навчився різьбярства, а від його батька – пасічництва. Сім’ю цю свого часу вивезли до Сибіру як куркульську. У цій родині було дві Біблії, що було на той час великою рідкістю. Одну з них старий Тинкалюк комусь подарував, а другу, що залишилася, якось попросив прочитати Віктор Ющенко. Дід дав хлопцеві. Невдовзі Ющенко повернув Біблію, подякував, і, вибачившись, зауважив, що в ній бракує двох сторінок. На що дід Тинкалюк потім сказав: "Скільком давав читати, й ніхто про це не говорив, видно, що цей справді прочитав Біблію до кінця".
Дружина Президента тричі розцілувала буковинського майстра
– Що ти подарував гостям? – запитуємо Миколу Шкрібляка.
– Михайлові Саакашвілі – народний буковинський килим виробництва першої половини минулого століття, на якому зображено помаранчеві та червоні троянди – символи української та грузинської революцій, – розповідає Микола. – А його дружині Сандрі, вродливій та високій жінці, – яскравий гуцульський рушник. Подружжю ж Ющенків подарував кошик і дванадцять писанок власної роботи з яворівським орнаментом. Катерина Ющенко мене тричі розцілувала, на що Віктор Андрійович, усміхаючись, сказав: "Це по-нашому". Я зробив висновок, що ці дві сім’ї не просто так подружилися, видно, що вони – великі патріоти. Не відчувалося у них якоїсь скованості, Сандра з Катериною запросто спілкувалися з людьми, купували в музейній крамничці сувеніри і книги. А Сандра запиталася мене російською мовою, чи вистачить їй двадцяти доларів на придбання якогось сувеніру за 85 гривень. Вразила мене й Катерина Ющенко, яка по-материнськи обняла й спілкувалася з наймолодшою майстринею – восьмирічною Мартусею. Дівчинка демонструвала гостям солом’яних різдвяних павуків і композиції з писанок. На писанках Президенти та їхні дружини залишили свої автографи.