Свій перший робочий тиждень на посаді народного президента В.Ющенко провів у демократичній Європі. Ми мали змогу побачити, що в середовищі євробюрократів наш не менш популярний, ніж голлівудці Шерон Стоун та Річард Гір. Віктор Ющенко, очевидно, сприйняв вияв симпатії до "помаранчевої революції" та до себе особисто як заохочення і почав ділитися з єврогромадськістю планами щодо євроінтеграції. За його версією, ще до кінця цього року Україна отримає від Євросоюзу статус країни з ринковою економікою, вступить до Світової організації торгівлі та утворить із ЄС зону вільної торгівлі, у 2007 Україна стане асоційованим членом ЄС, а через п’ять років буде поставлено питання про повне членство, саму ж заявку до Євросоюзу Україна має подати вже поточного тижня.

А хто проти? Тобто хто проти жити, як у Голландії, отримувати зарплату, як у Німеччині?.. Навіть у Донецьку ніхто не проти. Але наш президент ще не сказав своєму народові (мабуть, не встиг), що ми мусимо зробити, аби бути готовим вести мову про вступ до ЄС і за якими критеріями визначається евентуальне членство у згаданій євроструктурі. А це: громадянське суспільство, ефективне функціонування ринкової економіки, верховенство права, цивільний контроль над силовими структурами, послідовність у зовнішній політиці, а ще – викорінення корупції, розв’язання соціальних проблем, гарантії приватної власності та прав і свобод громадян, крім того – відсутність непорозумінь із сусідами по всьому периметру кордону. Про це, останнє, євробюрократи мало говорять, але воно є засадничим для України, недаремно президент Ющенко зізнався, що Європі, мовляв, не потрібна Україна з двома валізами україно-російських проблем. А що зашкодить Москві у вирішальний момент української євроінтеграції утворити на кордоні ще одну Тузлу?! Це щодо протидії нашій євроінтеграції зі східного боку. На західному векторі дорога теж не встелена трояндовими пелюстками. Високопоставлені євробюрократи, зокрема, верховний єврокомісар Ж.М.Баррозо, прозоро натякають, що не поділяють оптимізму президента Ющенка щодо швидкого членства України в ЄС. Євросоюзівський істеблішмент у контексті вступу України до ЄС говорить про терміни 10-20 років. А це може бути як 11, так і 19 років.

Говорити про євроінтеграцію, звичайно, треба, але слід мати на увазі, чого саме хоче Євросоюз від України, а це – відкрити свій ринок для європейських товарів, свою ж метало- і сільгосппродукцію продавати деінде, а не в Європі; стати бар’єром на шляху мігрантів з Азії; не надто зближатися з Америкою, не надто зближатися з Росією; не сваритися з Америкою, не сваритися з Росією… Список можна підсумувати одним терміном – "буферна зона".

Чого хоче Україна від Європи, ясно зі слів Ющенка, але чого ми реально можемо домогтися від них без особливих втрат для себе? Це – утворення зони вільної торгівлі та безвізового режиму перетину кордонів. Для початку досить.