85-річна Катерина Косован з Вижниці лікує травами хворих вже понад 50 років. Ще донедавна збирала цілющі рослини і корінці на вижницьких пагорбах сама, зараз їх приносять заготівельники, та кожне стебельце вона обов’язково розглядає.
Хто лише не побував на її скромному обійсті, посеред якого цілителька побудувала капличку, за ці роки – і партійні працівники, і лікарі-онкологи, і мешканці інших країн. А одного дня сусід Катерини Миколаївни ледь не "попацив смерть", як вона каже: чоловік на власні очі побачив, як у ворота заходить сама Раїса Горбачова.
"Мати передала свої знання мені"
Лікувати травами Катерину Миколаївну навчила мати.
– Я народилася у цих краях. Спочатку жила у Чернівцях, а потім переїхала до Вижниці, – розповідає вона. – Вчилася я ще за Румунії, отримала і медичну освіту. Мама ж моя тривалий час жила у Бразилії, де займалася лікуванням травами. Вона мені і передала свої знання. Маленькою дівчинкою вона водила мене полями і луками: "Ця травинка лікує від того, а ця – від цього".
Лікувати хворих я почала понад 50 років тому. Пригадую, виліковувала навіть чорний тиф. Багато хто залишився живим лише завдяки зіллю, яке я заварювала і впорскувала. До мене привозили людей, які вже були чорними. Їх покидали помирати, а я їх рятувала. За декілька годин хворий приходив до тями і вставав. До речі, коли я рятувала людей, сама
захворіла єдиний раз у житті (більше я ніколи не хворіла) – заразилася від когось тифом. Врятувалася травами.
Приїжджали до Катерини Миколаївни навіть з інших країн. Одного дня на обійстя зайшла сама Раїса Горбачова.
– Сусід мій, коли побачив таку особу, – пригадує цілителька, – впав з дерева, з якого саме зривав яблука. А Раїса Горбачова виявилася дуже приязною і розумною жінкою. У неї була фіброміома, і вона ні за що не хотіла оперуватися. "Можна, звичайно, зробити операцію, – казала вона мені, – але невідомо, як усе закінчиться". І вона була права, бо операція ліквідовує наслідки, а не знищує причину хвороби. А там дивишся – пухлина знову росте. Трави ж очищують кров.
Раїса Горбачова приїжджала до мене ще чотири рази. Я давала їй трави, які вона вдома пила. Лікування допомогло. А ось коли вона захворіла на лейкоз, не звернулася до мене – вирішила їхати до німецьких медиків. Пригадую, вона мені розповідала, що у неї у Німеччині живе сестра. Якби приїхала до мене – я би її вилікувала.
Я лікую травами, але завжди кажу, що лікарі і медсестри – це наші ангели-охоронці. Обов’язково слід до них звертатися.
Приїжджають до мене різні люди – я ніколи не запитую, хто вони. Часом бачу, що людина дуже поважна, але ніколи не питаю про посаду. Хвороба не вибирає – ми усі перед Господом Богом рівні. Лише до нього слід звертатися, бо якщо Бог не благословить, то нічого не годен зробити.
Лікую, бо це для мене Божа справа. Є такі, що так плачуть – невитримана година. Я тоді своє віддаю, бо людину врятувати треба. Життя – найбільший скарб.
Радянська влада з підозрою ставилася до усіляких проявів нетрадиційної медицини: тридцять років тому Катерину Миколаївну за її діяльність хотіли засудити.
– Чотири прокурори мене судили, бо стверджували, що не маю права займатися лікуванням травами. Дев’ять діб перебувала я у прокуратурі. А трави з дому усі позабирали і конфіскували. На щастя, головний прокурор був людиною розумною і розсудливою (до речі, він нещодавно до мене приїжджав – потрібно було йому) і звернувся по консультацію до київських гомеопатів. Перед цим він мене ретельно повипитував, показуючи кожне стебельце: "А ця рослина від чого? А ця?" Гомеопати сказали, що жінка-цілителька добре знає лікувати травами, тому попросили відпустити. Також передали, щоби усі трави правоохоронці зібрали і відвезли мені додому ще й поскладали гарненько. Мене файно відвезли додому і ніхто не судив.
Результати лікування Катерини Миколаївни були такими вражаючими, що з Києва надійшов дозвіл: "Може лікувати". А у 70-х роках зі згоди облздороввідділу у Чернівецькому онкодиспансері здійснили експеримент: Катерині Косован виділили групу приречених хворих із четвертою стадією раку.
– Лікарі дали мені хворих, які вже помирали, – пригадує вона. – Виділили окрему кімнату, де я варила трави. Носила трави по палатах. Багато з хворих вижили. Вони вірили мені, а віра – це велика справа у подоланні недуги. Як віриш, що виживеш, то обов’язково одужаєш, а будеш плакати – себе знищиш.
Рак – виліковується!
Катерина Миколаївна переконана, що рак – це не вирок.
– Ця хвороба виліковується. Я маю сотні історій, коли люди одужували, а приїжджали до мене вже на останній стадії хвороби. Ось зараз у мене жінка доліковується: перенесла дві операції – ліпосаркома. Або ще один випадок: 27-річного Василя принесли до мене у ковдрі – помирати. Його брат був на той час начальником міліції у наших краях і сказав: "Знаю, що брат вже помирає, але спробуйте!" І я спробувала, хлопець вижив. Нещодавно приїжджав до мене – вродливий, здоровий.
Слід відкрити своє серце Богові, молитися
Цілителька розповідає, що для неї було дуже важливо – перемогти рак. Щоправда, секрету, які ж трави допомагають від нього, не відкриває – каже, що у кожному випадку підбирає трави індивідуально.
– Я ніколи не вдавалася до таких популярних у народі засобів, як чистотіл і болиголов. Це дуже небезпечні рослини – за найменшого передозування людина помре.
Арніка дуже добра, але слід розуміти, як її готувати і як пити. Візьмеш забагато – можна осліпнути.
Корінь аїру беру та ще багато трав. Я знаю, у яких пропорціях готувати суміші, щоби вилікувати людину.
Врятувала себе власноруч виготовленими мазями
Декілька років тому Катерина Миколаївна йшла ввечері селом, і на неї наїхав машиною 12-річний хлопець, який узяв авто у тата покататися. Результатом зіткнення стала роздроблена нога і розбите обличчя. Відому цілительку негайно привезли до лікарні, зробили рентген.
– Лікарі сказали, що слід робити операцію, – пригадує вона. – Я вислухала, а потім заплатила водію "швидкої": "Вези мене додому!" Я за три дні пішла би у землю, якби погодилася на операцію. Лікувала себе власноруч виготовленими мазями і травами. Ногу мені "складала" жінка-костоправ з Банилова. Сама себе порятувала.
Уже багато років разом із Катериною Миколаївною працює цілитель Василь. Він читає молитви, дошукується причин, чому з людиною сталася біда.
У це можна вірити або ні, але вони переконані, що, як кажуть на Буковині, "людині можуть поробити".
– Навіть у псалтирі про це написано, – переконує жінка. – Слід шукати людину, яка тобі відробить. Без Божого рятунку не вийдеш. До церкви слід ходити і молитися – це дуже добре.
А найголовніше у житті – жити по-Божому. Слід любити людей і не фальшувати перед ними. На несправедливості далеко не підеш. Може, й буде тобі певний час добре, але вже й смерть чатує.